Юрій Бутусов на своїй сторінці у Фейсбук виклав уривок з листа німецького євангелічного пастора, героя антинацистського спротиву, учасника замаху на Гітлера 20 липня 1944 року Дітріха Бохенхеффера (1906 — 1945). Цей лист він написав в тюрмі перед стратою.
В безсильній злобі, відчуваючи свій кінець, що невпинно наближався, Гітлер убивав тих, хто був совістю Німеччини, хто мав мужність зробити спробу зупинити одержимого маніяка в його бажанні знищити мільйони ні в чому не повинних людей.
Навряд чи цей приклад надихне росіян і змусить їх задуматись над тим, ЧОМУ вони опинились в міжнародній ізоляції і куди насправді веде їх країну колишній підполковник КДБ на прізвисько «Міль».
Але цей лист повинен бути пересторогою і нам, українцям, оскільки трагедія, яку переживає Україна частково є рукотворною.
«Нада проста пєрєстать стрєлять», «Ми можемо збільшити армію вдвічі, але тоді не зможемо будувати дороги, і це для нас проблема» — хіба шановна українська публіка не плескала в долоні на ці репризи найвеличнішого політичного діяча сучасності?
А скільки бруду було вилито на Порошенка за його гасло «Армія, Мова, Віра»?
Хто з екранів телевізора «жартував» на тему Томоса, називаючи його «Термосом»?
А ХТО АПЛОДУВАВ ЦІЙ ДУРОСТІ?
Життя все розставляє на свої місця. І все, що вчора здавалося смішним і неправильним виявляється єдино можливим СЬОГОДНІ.
Кожен народ народ заслуговує на ту владу, яку має.
І якщо 73% вирішити обрати президентом блазня — то це їх вибір.
Врешті-решт, VOX POPULI — VOX DEI.
Але ми ледве не втратили країну. І за загальну дурість заплатили і продовжують платити своїм життям кращі сини і дочки України.
І роблять вони це в той час, як пригріта найвеличнішим політичним діячем зграя круків на очах шановної публіки роз‘їжджає на «Chevrolet Tahoe», переданого в якості благодійної допомоги Україні, створює персональний «Пункт незламності» в Козині на 1200 кв. м. з орендною платою 230 тисяч грн. на місяць і чия фізіономія весь час висвітлюється на монотелевізорі поруч з псом Патроном і героїчним херсонським Єнотом.
«А ми дивились і мовчали
Та мовчки чухали чуби…», як писав Великий Кобзар.
Шлях до Перемоги — буде довгим і тернистим.
Нам належить перемогти другу армію світу. Перемогти на полі бою.
Але не менш складним завданням буде перемогти ВЛАСНУ ДУРІСТЬ.
Тут не допоможуть героїчні ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ.
Бо тут пепемога залежить не від колективних, а від ОСОБИСТИХ ЩОДЕННИХ ЗУСИЛЬ.
Відповідь на це запитання український народ вже дав.
Залишається лише одне: ПЕРЕМОГТИ ВЛАСНУ ДУРІСТЬ.
Чого всім і бажаю. В тому числі і собі.
«Дурість — набагато більш небезпечний ворог добра, ніж зло. Проти дурості ми беззахисні. Тут нічого не добитись ні протестами, ні силою; докази тут не допомагають; фактам, що протирічать власному судженню, просто не вірять — в таких випадках дурень перетворюється у критика, а якщо факти неспростовні, їх відкидають як неважливу випадковість. До того дурень, на відміну від злодія, абсолютно задоволений собою; і навіть стає небезпечним, коли у роздратуванні переходить у напад. Ні в якому разі не можна намагатися переконати дурня розумними доказами, це безнадійно та небезпечно.
Чи можемо ми впортатись з дурістю? Дурість представляється більше соціологічною, ніж психологічною проблемою. Це реакція особистості на вплив історичних обставин, побочне психологічне явище у певній системі зовнішніх стосунків. При уважному розгляді виявляється, що будь-яке посилення зовнішньої влади (політичної або релігійної) уражає значну кількість людей дурістю.
Влада одних вимагає дурості інших. Особистість, пригнічена видовищем всемогутньої влади, позбавляється внутрішньої самостійності і відрікається від пошуку власної позиції у створеній ситуації. Дурість часто супроводжується впертістю, але це не повинно вводити в оману відносно її несамостійності. Спілкуючись з такою людиною, відчуваєш, що говориш не з ним, не з його особистістю, а з опанувавшими ним гаслами та закликами. Ставши знаряддям, дурень здатен на будь-яке зло, і разом з тим він вже не здатен розпізнати зло.
В такій ситуації очевидна марність наших зусиль збагнути, і про що думає «народ», і чому це питання зайве по відношенню до людей, які мислять та діють в усвідомленні власної відповідальності.
Думки про дурість дещо втішні: вони не дозволяють вважати більшість людей дурнями за будь-яких обставин.
В дійсності все залежить від того, на що роблять ставку правителі — на людську дурість чи на внутрішню самостійність та розум людей».
Дітріх Бонхеффер (1906-1945), євангельський пастор, герой антинацистського спротиву у Німеччині, учасник заколоту проти Гітлера, цитата з листа «Спротив та покора», написаного у тюрмі перед стратою.