Зі злитих документів ми дізнались, що спецслужби США шпигували за українським керівництвом. І чого б це? Напевне, від великої довіри?
Треба зрозуміти, що висновки про відношення Заходу до Зеленського варто робити не по тому, що західні лідери намагаються показати своєму і українському електорату, а по тому, про що воліють мовчати. Нам показують велике захоплення нашим лідором, а насправді є велика недовіра, яка почалась з Оману, продовжувалась, коли Зеленський руйнував ЗСУ і вперто не бажав готуватись до війни в 2021 році, обклався кротами, послуговувався ними і не хотів позбуватись їх, аж поки не отримав підсрачника від Королівського інституту оборонних досліджень.
Ще один міф розвіявся після витоку таємних документів. Нам вперто нав’язували думку, що Захід тисне на нашого лідора, наполягаючи, щоб він почав переговори з рашею. Та чомусь ми не бачили того тиску, коли лідер відрядив такий дивний склад переговірників в Гомель 28 лютого. Тоді Захід дивувався таким «мудрим рішенням» нашої влади. А вже, коли Зеленський почав продавлювати позаблоковий статус і рашу гаранта нашої безпеки, то Захід активно протидіяв цьому.
І ось зараз ми дізнались, що США вважає малоймовірними переговори в 2023 році, вони вибрали «безсторонній підхід до посередництва» і згідні надавати підтримку та допомогу, незважаючи на те, що за оцінками військових експертів війна не закінчиться в 2023 році.
Оцінки невтішні для України, але вони реальні і разюче відрізняються від переможних заяв єдиномарафонщиків. Адже подаровані кротами території в перші дні вторгнення повертати малою кров’ю і за короткий термін не вийде, бо на відміну від української влади рашисти ґрунтовно готуються оборонятись і будують капітальні укріплення.