Російські медіа часто пишуть, ніби російські війська ведуть боі за Харків, кудись ніби прориваються, якийсь спецназ щось штурмує. Я був особисто на місці, і пересвідчився, що російська пропаганда імітує неіснуючи успіхи.
Насправді, Харків повністю контролюється великими силами ЗСУ та Нацгвардії, добровольчими загонами. Основою оборони є славетна 92-га механізована бригада та артилерійські частини, вони успішно контролюють весь периметр оборони.
Кілька російських штурмових груп здійснили спробу прориву 27 лютого, але їх перебили та взяли у полон.
З того часу російські війська уникають контактних боїв. Тобто ніяких штурмів нема, а спроби провести розвідку наші визначають та гасять ще до того, як ворог наближається.
Ворог відкотився від украінських позицій у Харкові на 2-3 кілометри — на дальність Джавелінів. Російські позицій у селі Рогань, наблизитись вони не можуть, бо їх не залишають у спокої, а б’ють.. Бо будь-які маневри отримують миттєві удари нашоі артилерії.
Особливу гордість відчуваєш, коли бачиш, як злагоджено працюють наші воїни, як сильно вони вмотивовані, як постійно шукають можливості як краще «рвати» противника. Велика відмінність в порівнянні з російськими військами, з натовпами не вмотивованих російських полонених.
Загрозу Харкові створюють виключно терористичні обстріли російськоі артилерії та авіації. Авіація РФ б’є без розбору по військовим та цивільним об’єктам, тероризує цивільне населення. Багато мешканців залишають місто, і це зрозуміло.
Але оборона Харкова не слабшає навіть від авіаударів.
Важко словами передати мотивацію та готовність битися до кінця. Кількість добровольців набагато перевищує кількість місць в армії та теробороні. Надходить нове озброєння країн НАТО.
Харків потребує зараз кращої координації у керівництві усіх сил оборони та потреб системи ППО, щоб захистити місто від терору російськоі авіації. А російська армія при спробі штурмувати місто отримає тотальний опір.
Підтримка харків’янами української армії — на найвищому рівні. Суспільство самомобілізоване, велика кількість людей не збирається залишати місто, і рвуться в бій. Добровольців в рази більше ніж вакансій у військах.
Загрози Харкові існують, але я впевнений, якщо російська армія піде на великий штурм, на неї очікує нечуваний розгром.
Харків — це Україна!
P.S. Минобороны России впервые официально признало часть своих потерь в войне:
498 убитых, 1600 раненых.
Однако не озвучено, сколько военнослужащих пропало без вести и сколько попало в плен.
Нет поименного списка убитых — а значит проверить достоверность данных невозможно.
Таким образом, признание потерь — это не желание сказать правду. Это часть информационной войны. Россия вынуждена опубликовать какую-то цифру только потому, что из Украины идёт поток фото и видео с убитыми и пленными оккупантами, и скрывать потери более невозможно.
Реальные потери российских войск на порядок выше, это очевидно даже из доклада МО РФ. И с каждым днём Украина наносит все более и более эффективные удары по российским оккупантам, потери растут.
Украина перемалывает российские группировки одну за другой. И эффективность сопротивления не снижается, а только возрастает.
Украина победит. А российские оккупанты либо сбегут в Россию, либо останутся в украинской Земле навсегда.