О чем говорит фото Зеленского и Коломойского

Все, что не дает власть публично — сигнал. Для партнеров, для общества, для противников. Всегда

Власть всегда задает нормы, показывает, что можно, а что нельзя. Показывает, что для нее нормально, а что нет. Очерчивает границы допустимого и разумного, задает тренды. И фото с Коломойским, где олигарх пришел не на аудиенцию к президенту, а с олигархом встречается все руководство страны, которому он раздает советы и указания (а министры сидят и записывают) тоже сигнал. Очень сильный и мощный. О том, что власть «ок» с тем, что говорит Коломойский и с тем, что делает Коломойский. И дает ему право так говорить и делать в дальнейшем.

Это сигнал всем чиновникам. И особенно всем руководителям госпредприятий. Вот кто теперь ваш «папа». И то, что произошло с Центрэнерго, когда после смены власти одних смотрящих сменили смотрящие от Коломойского, чего тот даже не скрывает, является нормальным. И имеет высочайшее благословение. Так что не переживайте, что Центрэнерго теперь закупает уголь у фирм Коломойского дорого, а продает электроэнергию заводам Коломойского дешево. Это нормально. И так будет не только на Центрэнерго.

Это сигнал всем депутатам голосовать за законы, которые вносят как неотложные от президента, но являются просто переписанными интервью Коломойского. И если Коломойский озвучил безумный тезис, что рента должна зависеть от конечной стоимости продукции, то так тому и быть, и надо срочно это проголосовать. И пусть такого нет нигде в мире. Пусть это де-стимулирует предпринимателей создавать больше добавленной стоимости. Пусть. Но Коломойский сказал «надо», партия и теперь и парламент должны ответить «есть». И они отвечают. Вопреки экономической науке и здравому смыслу.Нет более бесстыдной власти, чем власть популистов. Которым все можно

Это сигнал всем судьям, рассматривающим дела Приватбанка, иски группы Приват и дела против врагов Коломойского. «Ату их». Вот о чем говорит это фото. И теперь не только судьи Барышевского районного суда будут понимать, как правильно судить. И теперь прокуроры будут знать, что Гонтарева точно убила Кеннеди.

Это сигнал всем иностранным инвесторам. Ведь Зеленский сделал фото не с менеджментом Криворожстали, на которую наезжают силовики, а с олигархом, который призывает национализировать Криворожсталь. Ну и потом смотри пункт один с Центрэнерго. Это фото дает добро СБУ продолжать кошмарить крупнейшего инвестора, а значит и всех остальных инвесторов тоже, вплоть до перспективных ИТшников.

Это сигнал нашим западным партнерам. Которые сейчас уверовали, что влияние Коломойского ограничено и может быть купировано. Нет, смотрите. Да, вы можете считать этого человека токсичным и даже преступником, но для нас это ничего не значит. Мы не пытаемся даже скрыть его влияние.

Это сигнал для всех, что Портнов теперь правозащитник, как называет его 1+1, а не коллаборационист, предатель или автор диктаторских законов.

Конец эпохи стыда. И не потому, что теперь нет причин стыдиться. Нет, просто теперь начинается эпоха бесстыдства. Высокий рейтинг кружит головы. И теперь вы можете творить что угодно. Можно ездить на свадьбу в Сент-Тропе вместо Дня Независимости и потом кичиться этим. Можно ходить на дни рождения к олигархам, коррупционерам и агентам российского влияния, а потом говорить, что изучали там оперативную обстановку, фактически посылая этим тех, кто спрашивает, на три буквы.

Вы можете проводить встречу с токсичными олигархами. Вы можете разгонять ЦИК, которое провело самые демократичные выборы в истории, меняя его на своих людей. Вы можете отменять парламент и творить беззаконие, прикрываясь высшей целью. Пока ваш рейтинг вам позволяет. Пока он высокий. И пока у вас головокружение от успеха. В Украине нет институтов, которые могут вас сдержать.

И тут или ты ведешь ее под венец, или она тебя к прокурору. Или это приведёт к обвалу рейтинга, не сейчас, конечно, а в будущем. Или Украина превратится в одну из тех стран, где при власти абсолютные популисты, которые творят что хотят, прикрываясь любовью народа и умея эту любовь поддерживать. И нет более бесстыдной власти, чем власть популистов. Которым все можно. И нет более губительной для страны власти, чем власть популистов, уничтожающих демократию и, потом, экономику. Но правда в том, что если народ продолжает любить такую власть, то он ее заслуживает.

Sergey Fursa

P.S.

А вы говорите украинское государство неповоротливое. Только вчера президент встретился с Коломойским, а уже сегодня полиция пришла с обысками в государственный Приватбанк. Могут работать, когда хотят. Защита бизнеса по-украински. Государство как может пытается защитить украинского предпринимателя от судебного произвола в Лондоне и США.

P.P.S.

Фотографія із зустрічі Володимира Зеленського та оточення президента з олігархом Ігорем Коломойським викликала справжній фурор в соціальних мережах

І справді! Навіщо тепер потрібні журналісти-розслідувачі, які чергують біля резиденції президента, щоб викрити зв’язки глави держави з олігархічними кланами! Зеленський про все розповідає сам, із задоволенням. Він може не соромитися просто тому, що зміни відбулися насамперед у свідомості його співгромадян.

Якщо ще кілька місяців тому візит Коломойського до адміністрації президента країни став би прекрасним доказом зв’язку глави держави з олігархічними кланами, так сьогодні візит Коломойського до офісу президента — доказ конструктивної взаємодії глави держави з великими бізнесменами. Президент шукає можливості знизити тарифи, ура-ура!

Щось подібне відбувалося і в Росії, коли Єльцина замінив Путін. До першого російського президента пред’являлися серйозні претензії за союз з олігархами. Але коли з олігархами став взаємодіяти Путін, громадяни та ЗМІ слухняно повторювали мантру про їхню «рівновіддаленість« від престолу. Так Росія і перетворилася в країну, де інтереси влади, державних корпорацій та олігархічного бізнесу — фундамент репресивної системи і запорука її виживання.

Втім, я далекий від думки, що фотографія зустрічі в офісі президента розрахована на внутрішнє споживання. Українці, які після президентських і парламентських виборів 2019 року перетворилися з суб’єкта на об’єкт політики, навряд чи щось можуть змінити — з ким би президент не зустрічався в своєму кабінеті, які рішення він би не ухвалював. Такі знімки — сигнал перш за все зовнішнім гравцям. І можна зрозуміти зацікавленість Ігоря Коломойського. І в Москві, і у Вашингтоні побачать масштаби його впливу на владу і найголовніше — оцінять, що він може ці масштаби демонструвати, причому не за допомогою немов би випадкових, невідомого походження ілюстрацій, а за допомогою офіційних повідомлень президентського офісу.

Не знаю, чи бажали добитися саме цього учасники зустрічі, але на цій фотографії видно все. І аж ніяк не тільки те, як впевнено почуває себе Коломойський. Стає очевидним, що в сучасній Україні прем’єр-міністр з його обсягом конституційних повноважень — просто чиновник, якого разом з міністром енергетики викликають на зустріч з олігархом. І це теж дозволить зовнішнім гравцям зробити висновок — з принципових питань з прем’єром і всіма цими прекрасними міністрами-лібералами розмовляти нема про що. Говорити потрібно з тими, хто по праву і ліву руки президента — Коломойським і Богданом, а якщо вони до вас не зійдуть — з Шефіром. А вони вже скажуть прем’єру і міністрам, як їм жити. І це ще добре, тому що роль тих, кого на цю зустріч покликали і сфотографували, є набагато більш важливою, ніж тих, кого на зустрічі немає.

Це і є типове феодальне правління пострадянського типу — нудьгуючий монарх, який хотів би зніматися в кіно, але поки що змушений догравати стару роль під час поїздок по обласним і районним центрам. Фаворит, впевнений, що він кардинал Рішельє. Регент, якому не цікаві ніякі кардинали. Добрий дядечко, який намагається врятувати нашого монарха від самовладдя фаворита і регента. Послужливі царедворці навколо.

Народ мовчить. Поки що.

Віталій Портников

То дуже знаково, що в той день, коли гобліни почали пресувати малий бізнес, щеля зустрівся зі своїм власником.

Бо то що ви собі думали про «кінець епохи бідності», «кінець епохи брехні» і «зробимо їх разом» було лишень вашими фантазіями.

«Зробимо їх разом» — це був заклик не до вас, а про вас.
Та й епоху бідності завершували не для вас, а до того, хто сьогодні з вас ржав в кабінеті, який займає щеля.

Mason Lemberg