Читаю Шмигаля про «мобілізацію бригад із регіонів» і «додаткові генератори» у столицю.
*Дісклеймер: повністю підтримую перелічені далі «рішення штабу Шмигаля». Саме це і мав би робити уряд з самого початку. Сосія наносить удари всією потугою держави — долати наслідки Україна також має силами всієї держави, а не лише мера якогось з розбомблених міст.
І тут одразу ж виникають питання.
«
«Укрзалізниця» направить на допомогу Києву 30 спеціалізованих бригад для відновлення тепломереж. Ще 20 бригад направлять до Києва з інших регіонів України.» — пише Шмигаль.
«
Готуємо до передачі місту ще понад 60 генераторів.»
«
Віцепремʼєр-міністр з відновлення Олексій Кулеба повідомив про кількість когенераційних установок, які вже прямують на підсилення міста. Поставив завдання прибрати усі бюрократичні перепони для їхнього швидкого запуску в роботу.»
Якщо не звертати увагу на безграмотність шмигалевої писанини (хто «поставив завдання»? — шмигаль кулебі чи кулеба бюрократам?), то з цих бравих «донесень з фронтів» слідує простий висновок.
Центральна влада в перші дні після удару навмисно кинула киян.
Уряд одразу мав резерв півсотні бригад енергетиків, 60 генераторів і неназваного числа когенераційних установок.
Це прямо слідує з заяв Шмигаля.
Держава завжди має більший резерв ресурсів за місцеву владу. І наші предки тому й вигадали державність, бо вона потрібна, щоб ресурси волинян і древлян під час війни кинути на допомогу сіверянам чи полянам.
Але виходить (з слів же Шмигаля!), український уряд тримав десь додаткові ресурси в заначці, приховував, як алкаш від дружини, не ділився ними у розпал кризи. Зате ржав з Кличка, вів чорну медіа-кампанію, насолоджувався проблемами і «безпорадністю місцевої влади».
І лише коли Кличко сам майже впорався, тут зелений уряд виходить на сцену весь в білому: «направляємо ресурси».
А раніше чому не направили? Просто пздць якийсь.
Навіть не знаю як назвати цих істот.
«Подальші кроки уряду будуть спрямовані на створення децентралізованої мережі, яка дозволить місту бути менш вразливим до терористичних атак РФ.»
В перекладі з хуцпи на українську: за 4 роки уряд Шмигаля, Свириденко і Зеленського не зробив нічого, щоб зробити Київ менш вразливим.
Зетьман записував вечірні проповіді, як «провів Ставку», «обговорив захист енергетики», утворив черговий стоп’ятсотий штаб. А на ділі пшик. Децентралізацію мереж починають лише зараз. Когенераційними установками, які були в Кулеби, але він їх десь ховав.
Реальність така: після російської атаки Зеленський і його уряд весело споглядали, як Кличко борсається наодинці з бідою. Не допомагали (хоча могли). Глумилися.
Бо хотіли замочити рейтинг Кличка в Києві.
Для цього вони змусили киян довше мерзнути в -15 і грітися на вулицях біля багать, наче в Кам’яну добу.
Бо дріб’язкова нікчема в кріслі президента просто хотіла перекинути власний провал за двушечку, пусті базікання про блекаут в Москві і незахищену енергетику — на Кличка.
Поки росія по нам б’є всіма ресурсами, українська влада наші ресурси марнує.
Хоча вони їй доступні з самого початку.
—
Остання фраза Шмигаля звучить уже просто насмішкою:
«Наша мета — миттєва координація та реагування. Не тижні, не дні, а лічені години.»