Незручна правда про зміну реальності в країні, але її варто знати, розуміти, усвідомлювати…
«Сьогодні пост однієї моєї гарної знайомої заставив сильно замислитися, що нас чекає далі…
Пост був про 1 вересня, про те, що вона була у військовій формі і що люди її обходили стороною.
Позавчора в мене була розмова з військовим, який перший раз майже за 2 роки вирвався у відпустку, а його дружина, за годину до його приїзду поїхала в санаторій, бо вона втомилася і хоче бути просто жінкою.
Ще за тиждень до того я мала розмову ще з одним військовим, який на фронті втратив всіх побратимів, дуже довго оговтувався від поранення, повернувся додому, а дома його чекала дружина і ще один чувак, бо вона теж втомилася і хоче просто щастя.
Декілька днів тому, я мала розмову з жінкою у якої чоловік повернувся з фронту і постійно закриває штори у всіх кімнатах, а це її дратує і вона мене запитувала, а коли це припиниться.
Кожен день я зустрічаю хлопців і дівчат, які повертаються з фронту і яких не розуміє соціум. Які вчора були героями на фронті, а сьогодні начебто заважають, бо вони брудні, нервові і непередбачувані. Бо хто його знає, що в нього там в голові і в кишені, бо хай йде кудись лікується, а потім приходить в соціум красивий, вимитий і здоровий.
Мій ізраїльський друг, колишній військовий, розказував одну історію, як він їхав літом з 2-тижневого навчання у пустелі. Брудний, вонючий, він зайшов в автобус, втомлено упав на сидіння і заснув на плечі зовсім незнайомого чоловіка. Так вони їхали години чотири, за цей час, чоловік не ворухнувся, бо він розумів, що військовий втомився. Це на запитання, що нас відрізняє від ізраїльської армії — не зброя, не ворог, а соціум і його повна підтримка. Бо кожен громадянин Ізраїлю знає, що реабілітація військового починається із суспільства.
А чи знає це кожен громадянин України?
Чи розуміє шановний соціум, що не військові повинні адаптуватися в соціум, а соціум повинен адаптуватися під нові реалії, а не жити в світі рожевих поні.
Не шарахатися від військового, а зрозуміти його потреби.
Не затуляти носа і закривати очі, а ставитися із розумінням.
Поважати простір, намагатися підтримати, не знецінювати,а поважати, допомагати і памʼятати, якою ціною дана вам можливість сьогодні жити в мирному місті.»
P.S. У Запоріжжі невідомі викрали частину фото загиблих українських військових та прапорців з іменами з простору пам’яті загиблих від повномасштабного вторгнення РФ
Про це «Радіо Свобода» розповіли ініціатори створення пам’ятного простору.
Зазначається, що до цього випадку на локації було понад 16 портретів загиблих бійців і більш ніж 200 прапорців пам’яті.
Координаторка проєкту «Коханий, я живу!» Ярина Геращенко, повідомила, що пошкодження побачила дружина одного із загиблих Ірина, коли проходила повз. Геращенко також закликала невідомих повернути вкрадене назад.
«Просто фотографії загиблих пропали, в тому числі її чоловіка. Повидирали, поламали прапорці. Тобто не має ані прапорців, ані фотографій. Я взагалі не можу зрозуміти, як таке можна вчинити? Це ж пам’ять про загиблих. Це пам’ять про людей, які захищають наш спокій, наше місто, наше Запоріжжя. Це просто неможливо зрозуміти. Як це можна? Хай вернуть фотографії. Ми нічого не просимо. Поверніть, принесіть, якщо ви це зробили вночі чи коли ви це зробили, то принесіть, покладіть назад фотографії», — каже вона.
Пам’ятний простір створили у Запоріжжі у травні 2023 року. Ініціаторками виступили учасниці благодійного проєкту «Коханий, я живу!» з психологічної підтримки дружин загиблих українських військових.
До інциденту на локації було понад 16 портретів загиблих бійців і більше 200 прапорців пам’яті
