Давайте не жити мізками орків і не підхоплювати їхні крики буцімто «Залужний підтвердив, що наступальний потенціал ЗСУ знищено». Жити хибними переконаннями, що право ето лєво, а переходити дорогу треба на червноий, мають орки.
В реальності, ЗСУ ще таких контрнаступів може провести 3 рази.
Втрати по танкам. 1 червня — 30 вересня:
Україна — 148 танків,
РФ — 328 танків.
Із 148 наших танків західної допомоги — Леопардів, Челенджерів і шведських Strv 122 — аж 25 (
https://www.oryxspioenkop.com/…/attack-on-europe… ). При чому із втрачених Леопард-2 (до двух десятків на кінець серпня) ЗСУ реально втратили лише 5 із 71 наданих на той момент. 10 Леопардів було пошкоджено, але відновлено в Польщі і повернуто в стрій. Всі екіпажі цих танків вижили.
Розкладка по місяцям (зроблено мною) показує, як змінювались темпи втрат впродовж нашого наступу.
Травень (що передував наступу):
Україна — 15
Росія — 78.
червень — втрати України підскакують в 3 рази:
Україна — 49 од.
РФ — 79 од.
липень — втрати ЗСУ починають падати, РФ — рости:
ЗСУ — 38
РФ — 106
серпень:
ЗСУ — 36
РФ — 88.
вересень:
ЗСУ — 25
РФ — 50.
Знову бачимо, що всі місяці наступу співвідношення втрат аномально тримається в рази вигіднішими на нашу користь. І навіть в жовтні «тричі розбита» 47 бригада прибула під Авдіївку і вела зустрічні бої з наступаючим угрупуванням ворога, де маючи літній досвід, наносила йому жахливі втрати.
Втрати по БТР, БМП (за той же період часу) показують ту ж картину:
Україна — 349
Росія — 606.
Із них — західних зразків — 275 од (дані Oryx). Півтори сотні це американські Бредлі і M113. Одних М113 різних модифікацій нам відсипали під пів тисячі.
Тобто ЗСУ за декілька місяців контрнаступу не втратили навіть одної чверті західної допомоги.
Але ця зміна стратегії одразу ж привела до сповільнення темпів нашого просування. За все потрібно платити.
Російське командування в подібних випадках зазвичай продовжує демонструвати цілеспрямованість в зусиллях і кидає нові і нові ударні кулаки сподіваючись перевантажити оборону противника. Коли вони вичерпають свій потенціал повністю, вони корчать бодрячок і ніподібімость і переходять до переговорів, які подають радісній жертві з барського плеча.
—————-
Замість бажаного, але неможливого одномоментного нокаутуючого удару, ГШ ЗСУ обрало накидування захватів ногами на шию супротивника в стилі BJJ (Jiu-jítsu brasileiro).
Така возня виснажлива для обох сторін, але на дальній дистанції саме нам вона вигідніша: це ми тиснемо на ворога своєю масою і витискаємо повітря з ворога (санкціями) — РФ не має розкошу розбазарювати техніку, яку вона потім не має змоги відновлювати.
В цей же час заводи на Заході розгортають виробництва — РФ розгортає «виробництво» з п’яти 70-річних Т-54 одного.
Головне не відпустити ворога і не дати йому відновитися.
————————
Українська нація спробувала зробити чудо: всупереч військовій науці, без авіації, без переваги в артилерії, навіть переваги в кількості снарядів, ракет і бомб, без переваги навіть в кількості піхоти, спробувала прорвати підготовлену оборону в лоб.
Захід спробував відбутися малими ресурсами. Тепер доведеться робити по науці — завдання Залужний сформулював.
-з авіацією, а значно важливіше — з необхідним запасом авіабомб, протирадіолокаційних ракет, крилатих і балістичних ракет, які в перші N діб мають безперервно змішувати з грязюкою ворожу оборону;
-накопичити запас снарядів (мінімум 100 тис шт), щоб в перші дні наступу висипАти на голову ворогу ліміти в рази і ДЕСЯТКИ разів вищих ніж зазвичай; При чому ворога треба привчити до низьких лімітів, щоб зламати несподівано наростивши тиск.
-здобути засоби швидкого прориву мінних полів, як в свій час винайдення танків допомогло британцям прорвати роками до того нерухому лінію окопів німців;
-побудувати нашому ударному кулаку захист з неба: ППО, система сенсорів, РЕБ для виявлення і знищення малої авіації противника, літаки ДРЛВ для забезпечення цілевказання нашим Ф-16, щоб наша авіація панувала в повітрі;
-стабільне постачання ударного кулака на всій глибині наступу впродовж всього періоду наступу, щоб війська не зупинилися через 2 тижні, бо банально закінчилося бк чи пальне.
Лише після цього і знадобляться треновані бригади на Абрамсах, Леопардах, Бредлі які зможуть увійти в прорив і вести ту саму маневрову війну і зносити на своєму шляху підкріплення, яке командування ворога висуватиме назустріч.
Будь-яка задача потребує будівництва Системи для її вирішення. Немає авіації — немає цілого модуля — система не вирішує задачу.
Побудова попередньої системи для вирішення задачі контрнаступу зіткнулася з помилкою розвідданних, невірною оцінкою об’єму завдання («наші розрахунки показували, що ми маємо рухатися 30 км/день»), бажанням союзників відбутися малими силами, побудовою лише ОКРЕМИХ МОДУЛІВ системи, а не СИСТЕМИ.
Як мінімум до кінця 1-го кварталу 2024 року ми авіацію точно не отримаємо. Передових засобів розмінування затребуваних Залужним поки не існує в природі. Можна звісно, як маршал Жуков хвалився Ейзенхауеру: «когда наши войска виходят на мінноє полє нємцев, оні наступают на нєго как-будто мінного поля пєрєд німі нєт».
Але все-таки краще по-нормальному. Влада має використати цей час, щоб ударно залучати ресурси на затребуваний військовими план. А якщо не можуть, то така влада має піти, і дати дорогу тим, хто дипломатію не підміняє роліками.
І так суспільство ворога треба руйнувати зсередини. Загострювати його проблеми і протиріччя. Багатоплемінна Орда без українців почала переживати кризу ідентичності. Навіть відбиті фашисти вже висловлюють захоплення сільними українцями («плакал і аплодіровал»). Дискредитація штучної загальноплемінної ідентичності (т.зв. «рускіє») лише посилюватиметься в очах інших націй рф. І розвинені моральні норми, і більш відстале право сильного все далі протирічитимуть «бить рускім». Це треба використовувати.
Одночасно вже наше суспільство треба не дозволити зруйнувати. Громадяни воюють за державу лише поки є вільні громадяни. Відсутність прав і свобод, корумпований режим, депутати, що жеруть наче останній день — лише сприяє переведенню мільйонів вільних громадян в касту рабів і допомагає ворожій розвідці в досягненні вже ворожої мети.
Треба робити реформи, щоб в очах Заходу ми були своїми білими людьми, які стали на їхній шлях. А не «корумпованою дірою, яка краде допомогу».
Українська дипломатія повинна позбавляти РФ союзників, в першу чергу нейтралів — Індії, країн Близького сходу. Перетягати їх на наш бік. А поки саме Путін корчить із себе «об’єктивність» в ізраїле-палестинському конфлікті і перетягує сторони на свій бік.
Навіть повільний контрнаступ показав: армію РФ можна бити.
Наступальний потенціал для розгрому орди зла нікуди не дівся. Демократії мають лише зробити все по науці.