Цікава дискусія «нападе РФ чи не нападе», особливо для країни на восьмому році війни, яка втратила 7% території та тисячі життів військових і цивільних внаслідок бойових дій.
Кремль колись чекав 23 роки, перед тим як напасти, поки до нього літала наша грязь Москви «домовлятися» за газ та отримувати ярлики на правління — і от тепер, після кінця епохі «договориться посередине», знову постає це питання.
Яке насправді має звучати інакше — а чи готова наша держава до нового протистояння, яке все одно відбудеться як не зараз, так за 23 роки?
.
Чи готова з головнокомандувачем Хомчаком, який про загибель бійців каже, що «они не туда полезли» та несе маячню про «неприцільні обстріли, примудрився освятити на фронті відмову від спостережних пунктів, контрснайперів, аеророзвідки?
З Портновим в державному організмі, який через підконтрольні суди і «правоохоронців» дискредитував реформи в армії та посадив військових на лави підсудних.
З сержантом Антоненком півтора року в клітці, з багаторічною хвилею у ЗМІ про «войовничу меншість», яка «не хоче миру».
З парламентом, не здатним за півроку організувати ТСК через ганебний зрив операції наших та союзних спецслужб з затримання путінських вбивць.
З офіційними спікерами, які спочатку запевняють, що «открывать огонь не вариант», а за кілька днів годують хомячків ідіотськими погрозами армії РФ про «мало не покажется».
З проваленим оборонним замовленням, з закупівлями списаних боєприпасів по задвоєній ціні, з паркетом в штабах замість бойових офіцерів, з відтоком кадрів, з загальним падінням престижу військової служби.
Врешті решт з «верховним головнокомандуючим», який після загибелі двох бійців на фронті, доведеної інформації про стягування військ противника до кордонів, дзвінків вищих військових командирів союзників — як ні в чому не бувало летить на вихідний в якийсь черговий сонячний емірат.
.
Тому готові до війни ті, хто і був готовий до неї раніше — а не ці уклоністи, які знову хочуть проїхатися на чужій спині та відбутися «мобілізацією резерву».
Біда в тому, що вони тепер влада, яка в рази знизила рівень обороноздатності та мотивації — і краще це розуміти, без шапкозакидування.
Звідси ще гірше питання — чи здатне суспільство усвідомити як йому брехали про «небажання закінчувати війну», «мародерів» і «просто перестать стрелять», побачити реальний стан речей та знову згуртуватися навколо своїх державників?
Без відповіді на нього «нападе чи не нападе» не має значення — програш гарантований до бою, а точніше без бою.