Таблеточка для пам’яті
12 січня 2022 року, рівно 4 роки тому в Україну з таємним візитом прибув тодішній директор ЦРУ Вільям Бернс.
(гугліть: «William Burns secret visit Ukraine January 2022» або «Бернс таємний візит Київ січень 2022»)
Зеленський в цей час ще перебував в Буковелі, в готелі на одному поверсі з Коломойським. До речі, Олена з дітьми в ті дні відпочивала на Сейшелах.
(гугліть: «Зеленський Буковель січень 2022 Коломойський», «Олена Зеленська Сейшели січень 2022»)
В Буковелі Зеленський відпочивав зі своїм найближчим оточенням, катався на лижах, фоткався з прихильниками, сяючи легкістю та безтурботністю, всім своїм виглядом демонструючи, що тривожні чутки про скору війну не мають під собою жодного підґрунтя.
Бернс привіз Зеленському детальні розвіддані про майбутнє масштабне вторгнення росії, метою якого є блискавичне захоплення Києва. У розвідувальній доповіді містилися детальні дані про конкретні напрямки вторгнення ворога, зокрема про Чорнобильську зону та Гостомель.
(гугліть: «Burns warned Zelensky invasion Kyiv Hostomel Chernobyl» або «Бернс попередив Зеленського вторгнення Гостомель Чорнобиль»)
Я не знаю, скільки чекав Бернс на повернення президента з відпочинку і коли саме відбулася зустріч. Відомо лише, що 18 січня Бернса у Києві вже не було. Бо саме в той день вийшли повідомлення в ЗМІ про його візит до України – в минулому часі.
Західні медіа згодом писали, що доповідь Бернса не справила на Зеленського належного враження. Сценарій масштабного вторгнення він не сприйняв як неминучий і не почав готувати країну до війни.
(гугліть: «Zelensky ignored CIA warning invasion Burns» або «Зеленський не повірив попередженню ЦРУ Бернс»)
Менше з тим, за чутками, саме в наступні дні він «про всяк випадок» відправить за кордон своїх батьків і десь надійно сховає дружину з дітьми, – і Першу Леді ми не побачимо і не почуємо аж до травня 2022 року.
Ознайомившись зі звітом ЦРУ, Зеленський не зробить нічогісінько, щоб хоч якось підготувати країну до війни і хоч трохи ускладнити ворогу просування територією України. Навіть наказу таємно посилити ймовірні напрямки вторгнення дано не було.
(гугліть: «закон про оборону України повноваження президента воєнний стан»)
Натомість наступного дня, 19 січня 2022 року, Зеленський вийшов до знервованої нації з заколихуючою промовою, донині сумнозвісно відомою як «шашлики в травні».
До вторгнення залишалося 36 діб.
Байдуже, у що ви особисто вірите: у те, що він зрадник, чи в те, що він «лошара».
Правда в іншому.
Вся справа – в бабках.
Він так діяв геть не тому, щоб «уникнути паніки та хаосу», як він брехатиме кілька місяців потому.
(гугліть: «Зеленський ми втрачали б сім мільярдів війна інтерв’ю», «Zelensky seven billion economy war»)
Правда в тому, що на чутках про вірогідне вторгнення перестали продаватися облігації внутрішньої державної позики – стабільне джерело кредитних коштів для «Великого будівництва».
(гугліть: «Українські євробонди оновили мінімуми через ескалацію»)
Правда в тому, що вперті чутки про війну віднімали з бюджету по кілька мільярдів доларів щомісячно.
А іншого джерела для запозичень не було. Бо МВФ, ЄБРР, Світовий банк вимогою до кредитування висували реформи.
(гугліть: «МВФ вимоги реформ Україна 2021»)
Реформи – це болісно. За них не аплодують. За це проклинають, плюють на спину, називають мародером і баригою та дорікають кожним з твоїх 70 фірмових магазинів, наче ти їх у сиріт вкрав.
Реформи це дуже болісно, бо кожна з них ламає когось через коліно – хто вже пригрівся, прилаштувався і присмоктався, кожна уражає якусь верству, категорію, страту, групу – і чийсь персональний свічний заводик. За реформаторство тобі спалюють будинок, тягають по допитах і в кращому випадку вдягають тобі на ногу електронний браслет.
І дай Бог, щоб хоча б через чверть століття твоє ім’я хтось згадував добром.
Я не впевнена, чи Зеленський справді зрадник. Я не вірю, що він наївний лох.
За моїми переконаннями, він — цинічний політичний шкурник.
Він брехав у очі нації про відсутність загрози тільки для того, щоб заспокоїти інвесторів і отримати кошти від державних позик.
Він продав нашу безпеку, наші життя, домівки і наше майбутнє заради кількох мільярдів «халявних» позикових баксів, якими забезпечував свою владу і тішив марнославство.
Запам’ятайте дату 12 січня 2022 року.
В цей день у Зеленського ще був вибір. В останній місяць перед вторгненням він ще міг врятувати сотні тисяч життів.
Але в історію цей місяць увійшов як той, в який наш народ ще вірив у травневі шашлики.