Зараз чомусь дуже багато людей активізувалося в мережі, які почали протиставляти в порівнянні патріотизм Ізраїлю та України в перші дні вторгнення в Україну та в перші дні війни в Ізраїлі.
Почалися масово розповіді про самопожертву Ізраїльтян як в самій країні так і в інших країнах і якісь дивні акценти що Українці робили менше.
Я просто нагадаю, що в перші дні в Україні сотні тисяч українців пішли на війну у повну невизначеність. Зі стрілковою зброєю проти танкових колон та повного домінування противника в повітрі та артилерії. І сотні мільйонів доларів щоденно витрачала діаспора та українці на підтримку вояків. За масштабами патріотизму і допомоги від цивільних в перші дні, Україні не було і нема рівних. Не знецінюйте те, що ми всі зробили. Що зробили люди які ціною свого життя та здоров’я зупинили навалу переважаючих в рази сил противника. Противника який вважався 2 армією в світі.
Нам є чому вчитися у Ізраїлю. Але ми гідно зустріли ворога який мав перевагу в десятки раз. Ми зробили те що він нас ніхто не очікував. Навіть союзники оптимісти. І досі ми стомімо ціною надзусиль і виключного героїзму. І дуже багато в чому всупереч надіям та діям деяких політиків.
І ще. Порівнювати можна тільки при рівних умовах. А вони, на хвилиночку зовсім не рівні. Від території бойових дій, до співвідношення у артилерії, авіації, та всіх інших видах озброєння. І звісно співвідношення кількості солдат.
Ізраїльським воякам військової удачі.
А нам все ж треба колись почати позбавлятися від комплексів меншовартості.
Не принижуйте ЗСУ та внесок цивільних Українців. Це все втома. Просто згадуйте перші дні.
Ви вже мабуть бачили цю картинку. Це схематичне зображення сектора Гази. Хтось з твіторських зробив враховуючи проекцію Меркатора.
Все таки позитивним блогерам не вдалося розхитати наратив, що Ізраїль теж був не готовий до війни. Хоча б тому, що це породило масу порівнянь війн, що зараз проходять паралельно на Землі.
Тепер вони вже кричать, що не потрібно порівнювати, бо наш ворог сильніший, спритніший, хитріший та краще забезпечений. Тобто, хлопці в ОП визнають, що маючи такого небезпечного сусіда, знаючи що війна триває з 2014 року, не просто недооцінили його, а забили болт на підготовку, попри 101 попередження всіх розвідок світу.
Тобто, визнали свою некомпетентність, профанацію і неможливість вчасно та ефективно реагувати на виклики, як зробив це Ізраїль.
Відмінностей дійсно дуже багато, але намагання хайпанути на неготовності Ізраїлю зіграло злий жарт із політтехнологами ОП, адже тепер їм згадали і запровадження єдиного цензурного марафону, де більше не Героїв, а тих, хто підмазався: владних спікерів, Арєстовичів та поціновувачів посвітити своїм є-гогілашвілі на фоні нафтобаз, що горять та розповісти свою експертну думку, але обов’язково з похвалою дій влади.
Тепер їм пригадали, що жодна опозиційна думка в Ізраїлі не заглушена закриттям опозиційних каналів, що що ніхто не ліпить культ особистості і не малює на світшотах перекрученого Нетаньяху.
Тепер їм пригадали, що у міжнародних воєнних оглядачів є доступ до подій наживо в місцях військових дій. Їм зрештою пригадали, що Ізраїль кожного дня повідомляє кількість загиблих, поранених військових та цивільних. І ніхто навіть не подумав бодай словом сказати: заваліть пздаки, бо це знижує рейтинг влади, це не на часі і ти договоришся до затримання СБУ.
А все тому, що ми вже дуже сильно відрізняємося від справжньої демократії, якою сьогодні є той же Ізраїль в стані війни.
Ми вже централізована ОП (владою Єрмака-Зеленського та їх олігархів — нових чи старих) країна із паралізованим парламентом та урядом, адже всі рішення все одно приймаються в ОП.
Ось чому влада сьогодні прикривається воєнним станом для досягнення своїх цілей. Залишилося з’ясувати, які ж їх істинні цілі. І тоді стане зрозуміло куди і за яким сценарієм рухається країна…