Пам’ятаєте, як Путін в одному зі своїх інтерв’ю розповідав про пацюка, якого загнали в куток, і на що він здатен? Мова була про його власні спогади, коли він сам загнав того пацюка, а пацюк кинувся на нього зненацька, навіть через сходовий проліт.
Ну звичайно, Путін асоціював себе з тим пацюком. Натякав, що не варто декого заганяти в куток, бо пацюк здатен на неймовірні речі, і комусь від цього буде гірше. Натяки — вони такі натяки… Бо, як виявилося, щоб блефувати, треба хоч іноді мати якесь обгрунтування, якісь реальні на те можливості.
Пацюк… Хм…
А ось Невзоров (не рекламую, не захоплююсь, просто до слова) сказав про українців, цитата:
«Я вивчив УНА УНСО в Першу Чеченську війну. Я бачив, як вони б’ються. Я бачив, який це жах. Чеченці в порівнянні з ними — це малі діти. Це, я би сказав, «порхающіє ангєлочкі» з картин Енгра. Це невинні істоти. Чеченець — він хоробрий. Він нещадний. Але він частину бойового часу витрачає на те, щоб продемонструвати молодецтво, відвагу, благородство, Лезгинку, обмундирування, вигукнути прокляття…
А українці просто вбивають одразу.
Вбивають одразу усіх.
Послідовно й методично, не розмінюючись ні на які слова та емоції.
Тобто зараз ми розуміємо, хто в реалі які фронти тримав, хто вигравав Другу Світову, з боку Сталінської армії. Я знаю цю особливість українців, вважаю, що це найстрашніші солдати в світі…»
Трохи пафосно він говорить, як і завжди. Але ж і я бачу на численних відео з фронту автоматну чергу вглиб російського бліндажу. Або по тварині, що лежить начебто поранена, але під собою тримає гранату, щоб потягнути на той світ і нашого бійця. І такий теж миттєво парою пострілів відправляється до Кобзона. І якби не була потреба в обміні своїх з російського полону, то, дійсно, кількість їх в наших «санаторіях» з Женевською конвенцією була би набагато менша. Казати, що ми не росіяни — це не означає бути всепробачаючими та не мати холоднокровності. Цієї холоднокровності в українців достатньо. Ми це можемо підтвердити фактами, якими пишеться історія війни.
Гаразд. Про пацюків. Ну якось не дуже, приписувати їм якісь неймовірні властивості, після всього вищесказаного. Це пані Меркель можна було лякати, нехай би залізла під стелю, на той величезний білий стіл, і вдавала би переляк. Ми маємо таких персонажів і в нашій політиці, але ж зброю до рук взяли справжні, чи не так?
Найстрашніші солдати в світі. Агов, хлопці, пишаюся, що ви наші.