Національний відбір на Євробачення-2022 і розверзлися небеса, і тони лайна полилися вниз. Ображені виконавці записують відоси про фальсифікацію, інші про засилля фолк-музики і «що тепер — ми всі маємо фолк записувати?».
Національний відбір і всі 3 перших місця — етнік. Тотальна перемога українського традиційного над всіма іншими стилями.
І ось це ключове. Українська пісня нарешті підняла голову після десятків років принижень. Після введення квот розірвала нафіг всю цю недолугу російську поп-культуру, яка в нас чомусь вважалася якісною і непереможною. А от тепер ще виконавці з англомовними піснями пролетіли, як фанера, на фоні українського етніка. Це дуже добре.
А ще — дівчата знову порвали хлопців. ГоА, Джамала, Аліна Паш — по вокалу зе бест. Я вокал люблю і вважаю його найважливішою частиною пісні, тому попри симпатії в сторону Вельбоя і попри серйозні недоліки пісні-переможця, все ж згодний з вибором суддів. Думаю, Аліна Паш зробила потужніший виступ і «Тіні забутих предків» має всі шанси на перемогу на Євробаченні. Однозначна заявка на успіх.
Мені більше за всіх сподобався пацанчик з села. Сила Села це бімба. В цьому є стержень. Є самобутність і посил цьому світу. Нажаль, сама пісня не найпотужніша, і вокал не найсильніший, але хлопцю всього 21 рік, бажаю йому наступного року просто написати в цій стилістиці щось крутіше і потужніше, і впевнений: він порве усіх.
Взагалі, багатьом таким, як він, не треба слухати всіх цих лохів, які прикидаються столічнимі режисерами, які йому в виступ напхають «дорослих фішок» і цим вб’ють Силу Села. Коли в людині є зірка, нікого слухати не треба, бо вони не зірки. Данилко ні на кого не рівнявся, а пер зі своїм закосом під колхоз і реально всіх порвав на Євробаченні. Бажаю того самого і Вельбою. Він правильний, приємний пацан зі стержнем, який не соромиться свого села і несе його слухачам. Це достойне лише поваги.
Калуш. Мені пісня сподобалася і тема про маму гарна, але по вокалу сильніша Аліна Паш. Крім того від виступу віддавало провінційністю, який намагалися подати за фішку, але я не повірив. Потім, автор влаштував за лаштунками скандал, і я підтвердився в своїх висновках.
Але провінційністю віддавало від всіх учасників. Окрім хлопця з села, ха-ха. Він як раз виглядав самобутньо, чітко і з посилом. А от всі інші таки відгонили провінцією, включно з переможницею, яка в свій виступ напхала всього на світі. Тут тобі і політичний підтекст, і відомий заголовок, і репчик, і кукурікання, і вставки англійською. Це проблема невпевненості в своєму багажі. Та її виступ, не дивлячись на кон’юнктурність, класний. В ньому є власне обличчя, і що важливо, мощА.
Так що нехай переможе. В букмекерів вона вже злетіла на друге місце.
Взагалі, передивився іноземців, і все вище легко можна сказати про виступи майже всіх країн Евросоюзу, які в більшості взагалі не мають свого стилю і вже давно залетіли на орбіту до американського стилю. От ті виконавці в нас, яких судді відсіяли, це вся та параша, що пролетить на 10-30 місцях цього року.
А так непогані Іспанія, Італія, Хорватія.
Іспанія прикольна. Око радує. Але це Дженіфер Лопес попагранде. Як на мене, вчорашній день.
Італія і Ізраїль їдуть з блакитним коханням. Такое… Але італійці пісню мають дорослішу і зрілу. Зрілішу, я б сказав, за весь цей конкурс. У італійців школа крута, вони завжди класні.
Багато переглядів у Чехії. We Are Domi — Lights Off. Годна, англомовна попса. Безлика, тому на конкурсі не виграє, але слухати — норм.
Мені дуже сподобалася Естонія, Stefan — ‘Hope’. Але я просто люблю ковбойсько-кантрі стилістику. У виконавця при цьому потужне виконання, в пісні є енергія.
Все інше або провінційщина, або аж занадто пісенний конкурс Великобританії — не відрізнити англомовні пісні одна від одної.
Євробачення це культурна подія. А культурна міжнародна подія це політична подія. Це те зараз, а ще боксери, що нас представляє світу.
І там зараз тенденція на національний колорит.
Коли Європа явно перебуває під впливом американської і англомовної культури, що багатьох в Європі напружує, і пісні різних країн схожі одна на одну, Україна тут явно зі своїм обличчям. При чому, коли Україна робить ставку саме на національний багаж, це обличчя виглядає дуже достойно. При чому достойно навіть на фоні найкращої англомовної музики. Коли ж всілякі Куйки їздили з англомовними піснями, то виглядали вони непогано, принижувати не буду, але середнячок серед середнячків це заява про себе світу так собі.
Школі нашої пісні — 400 років. Цей фундамент довів власну силу на практиці. Навіть статистично: 4 українські пісні на колориті зайняли на Євробаченні або вищі, або близькі до найкращих місця. А от англомовна попса українських виконавців — погубилися десь там після 7-10 місць. На цей багаж просто треба нанизувати теми і стилі, і рвати конкурентів, які не мають виразного власного стилю.
А вестися на туфту, що це «сільське» або «плаксиве» не треба. Це розповідають наші конкуренти і вороги, бо на нашому фоні їхнє тринци-бринци просто убожество.
Негри в Америці не парились, що в них джаз і реп це музика рабів. А латиноамириканські країни не паряться, що сальса і бачата це «танець простолюдинів». Всі вони з цим йшли в світ і цим його завоювали.
Це наша сила. Маємо нести її в світ.
Перемога на нацвідборі «Євробачення» Аліни Паш оголила кілька важливих речей. Дуже поганих.
Аліна Паш тісно працює з командою «95 кварталу» і офісу президента. По ходу перемога цієї дівчини була підмальована. Бо, вибачте, пісня без крутих бітів, не чіпляє. І є скоріше пародією на на Джамалу і Гоа разом усіх взятих. Якісь «Гринджоли» 2.0.
Щоби забули скандали з поїздками у Крим і на Росію Аліна типу мімікрувала під патріотку. Ось вам «Тіні забутих предків» бла-бла-бла. Ну, а завтра можна і з Моргенштерном дует забабахать — ну братские народы, что терять же. Чего ссорится?
Цікаво, чому при вигляді таких переможниць набрали води до рота такі видатні кримськотатарські патріотки як Джамала. Чому членкиню журі, яка виграла Євробачення з піснею «1944» не збентежило отаке бажання всидіти на двох стільцях? А ще харкнути у душу всім тим, хто поїхав з окупованого півострова назавжди з одною валізою.
Аліна своїми поїздками до Криму і Москви подає вкрай погані сигнали своїм потенційним шанувальникам. Ось пише мені вранці хлопець із Запоріжжя: «Ну і шо, що в Крим їздила, я теж можу завтра туди поїхати і таким чином доказати, що це Україна». Ну, так, давайте своїми грошима легалізувати окупацію Росії нашого півострова. І поповнювати собою російський фонд полонених — щоби потім Москва вимагала у Києва всяких терористів і упирів. А далі просила політичних поступок заради того, щоби ми «рятували наших же громадян». А ці самі громадяни тупі дятли і в вус не дують, що підставляють тупо всіх.
Ну і Суспільне знову сильно підставилось. Не думаю, що раніше хтось сильно знав пана Ярослава Лодигіна. А тепер його знають, як людину, яка засудила Kalush. А ще людину, яка вважає, що ми люди глибоко сільської культури з горілкою і салом. Мда, соромно за всю цю шароварщину.