НАБУ і САП проводять обшуки у голови Офісу Президента Андрія Єрмака в урядовому кварталі.
Про це пише видання УП.
Кореспондент на місці оприлюднив фото.
Раніше ЗМІ повідомили, що Зеленський призначив Єрмака та Умєрова в делегацію, коли дізнався, що НАБУ готує їм підозру.
Обшуки в одного менеджера.
А відповідати має вся неформальна «шістка», що керувала Україною поза законом
Коли НАБУ та САП прийшли з обшуками до Андрія Єрмака, керівника Офісу Президента України, багато хто поспішив побачити в цьому тріумф антикорупційної системи.
Це було б правильно — якби корупція в Україні була персональною. Проблема в тому, що вона системна.
А системи не падають від однієї цеглини.
Обшук у Єрмака — це лише поверхневий рух у глибинній структурі, яку роками вибудовувала група з п’яти-шести людей, фактично приватизувавши ключові державні функції.
Це була не команда.
Це була неофіційна рада директорів країни, яка не мала конституційних повноважень, але контролювала грошові потоки так, ніби керувала корпорацією, а не державою, що воює за виживання.
Проблема не в Єрмаку. Проблема — у вертикалі, яку він уособлює.
Протягом років ця група вирішувала, які підприємства дихатимуть, які чиновники «працюватимуть», а які зникнуть. Вони визначали, який бізнес житиме, а який — помре. Вони формували інформаційну політику, зовнішні переговори, кадрові рішення, оборонні закупівлі.
Над усім цим стояла єдина логіка — контроль потоків.
У будь-якій іншій країні такі масштаби концентрації впливу були б предметом парламентського розслідування, серії судових справ і масштабного очищення інституцій. В Україні ж роками робили вигляд, що це «ефективний менеджмент».
Це була брехня. Це був ручний режим управління країною за допомогою вузького кола людей, які не мали ні легітимності, ні відповідальності.
Обшук у одного менеджера не вирішує нічого. Він оголює проблему: система продовжує існувати.
Україна занадто довго жила в режимі політичної симуляції, де офіційна влада була лише фасадом, а реальні рішення ухвалювала інша, невибрана група осіб. Антикорупційні органи можуть увійти в кабінет Єрмака, але країна має поставити інше питання:
коли вони увійдуть до кабінетів інших п’яти?
Не через помсту.
Не через політичну гру.
А через базовий принцип: ніхто не може стояти над державою.
Україна не може дозволити собі «точкові очищення» в умовах війни
Коли країна воює з ядерною державою, розкрадання потоків — це не корупція. Це диверсія.
Це удар у спину.
Система, що з’їдала оборонний бюджет, монополізувала міжнародну допомогу, гальмувала реформи й контролювала ЗМІ — це не політична проблема.
Це стратегічна загроза.
Розібратися з цією системою означає не «посадити одну людину».
Це означає зламати модель управління, у якій неформальна «шістка» вирішувала долю країни без будь-якої відповідальності.
Обшук у Єрмака — це не фінал. Це перший абзац у дуже довгій історії, яку Україна має написати, якщо хоче жити як правова держава, а не як політична корпорація.
Бо головне питання стоїть руба:
чи стане це початком реального очищення влади — чи ще одним театрованим спектаклем для Заходу?
Якщо НАБУ та САП зупиняться на одному менеджері, країна отримає черговий симулякр справедливості.
Якщо ж вони підуть до всіх, хто роками керував потоками, а не державою — це стане найважливішим державним кроком з 2014 року.
Україна не виграє війну, залишаючи у тилу тих, хто зробив з держави приватний офіс.
І обшук у одного з них — це шанс.
Але лише якщо він не буде останнім.
В очікуванні подробиць з обшуків у Алі-Баби/Єрмака (до яких він, на жаль, мав купу часу підготуватися) вважаю не зайвим нагадати, що цей товариш і без цього давно мав би піти, а жоден новий керівник президентського офісу не повинен мати таких позазаконних повноважень, які має цей.
Згідно зі свіжою соціологією, відставку Єрмака підтримують 70% українців. Захищаючи друга, саме Зеленський дестабілізує суспільство, яке єдине у своєму несприйнятті порушення Конституції і корупції.
Баʼ більше, саме Єрмака з Умєровим, який також скомпрометований, Зеленський уповноважує вести переговори про мир(!). Так він ховає їх від відповідальності і маніпулює війною, намагаючись переконати, що хтось ззовні атакує державників, які не поступаються національними інтересами.
Цей номер 95-го кварталу вже не пройде. Піти мають усі: ОП, Уряд СН-ОПЗЖ, керівники АМКУ, Держфінмоніторингу і вся велика підривна мережа деркачів-портнових, яка міцно засіла у владі за Зеленського і добиває країну зсередини, відправляючи двушку на маскву. Вони мають піти і відповісти за скоєне. Інакшого розвитку подій не сприйме ані наш народ, ані партнери.
Краще Зеленському зрозуміти це якомога швидше і навіть не намагатися атакувати антикорупційні органи знову.