І дуже символічно, що саме на річницю нападу відбувається чергове судилище над офіцером.
Символ чужого «проє*балі» — військові в клітках;
а герої у нас Татаров та орденоносний Лисий з «квартала».
Зато питань до колективного Баканова та його кротівні, до «розмінувальників» та розводільщіків військ, до ігнору посадовцями попереджень західних розвідок — жодних.
«Правоохоронні органи розберуться», «єднаймось!»
Валерій Прозапас
===============
Дякую всім захисникам, які починаючи з 2014 року боронять Україну! Я чітко усвідомлюю, що ми живемо, бо наші Герої віддають здоров’я і життя.
Традиційно в цей день роблю мікс зі своїх дописів, які свідчать, що у нашій трагедії винен не тільки агресор – раша, але й ті, завдяки старанням яких ворог без проблем окупував значні території, вбивав і катував мирне населення. Ті, хто вижив, завдячують своїм існуванням самопожертві кожного військового, який погодився своїм життям та здоров’ям компенсувати факапи військово-політичного керівництва.
________________
Тільки цифри. За 2020-2021 роки в асфальт закатали 360 млрд. грн., або ж майже 14 млрд. ДОЛАРІВ, або ж приблизно п’яту частину військової допомоги США за 3 роки. Асфальт цей виявився золотим, бо чомусь вартість кілометра доріг в попередні два роки зросла в 2,5 рази в порівнянні з попередніми роками. Скільки можна було виготовити Вільх, Громів, Нептунів, та Богдан за закатані в кишені кошти? Достатньо, щоб не опинитись в такій ситуації, в якій ми зараз і щоб не звинувачувати НАТО в зволіканні. В кінці 2021 року, вже коли світ кричав, що у нас на кордоні знавіснілий ворог, влада виділила ЗСУ цілих нуль гривень, зате спрямувала додатково 37 млрд. знову на асфальт і на підняття свого рейтингу – на Єпідтримку. У січні 2022 року вперше в історії були спішно проведені тендери на Різдвяні свята, але така нагальність була використана чомусь не на закупівлю пального чи бойової техніки, а знову 10 млрд було спрямовано на дороги. А до вторгнення залишався місяць.
________________________
В інтерв’ю 5 каналу очевидець подій 24 лютого в Запорізькій області, учасник АТО полковник Панченко повідомив, що:
1. Зброю в Запорізькому ГУ НП бажаючим захищати область не видали, бо генерал розпорядився її вивезти.
2. В ГУ НГ зброю спочатку видали, а потім наказали здати на склад.
3. Ворогу дістались 300 нових автомобілів Mitsubishi Outlander, Duster, які залишились на окупованій території, бо не було наказу їх вивезти.
Але найзагадковішими є події в Мелітополі. Танки, які рухались з Чонгару (а нам розказували, що все на перешийку було знищено авіацією), заглохли перед Мелітополем через нестачу пального. Але місцева влада Мелітополя подбала про дозаправку танків. Та чомусь дозаправлені танки не залишились обороняти Мелітополь, а за наказом рушили до Запоріжжя. І тут пригадала слова Муженка, який сказав, що його ледь не вхопив правець, коли він в Генштабі 24 лютого почув, що треба відступити за Дніпро. З огляду на ці слова всі дії стають логічними.
Також Панченко сказав, що 25 бригада покинула аеродром ще вночі 24 лютого, залишивши на аеродромі БК, автомати, ПЗРК Ігли, кулемети. Все це також під вечір вивезли в Запоріжжя.
Тобто Мелітополь ніхто не планував захищати. А чому? Панченко повідомив, що захист Мелітополя не був проблемою, оскільки він весь оточений каналами. Сама природа подбала про захист ключового українського міста, а от військово-політичне керівництво навіть не намагалось допомогти природі захистити місто.
_______________________
У статті в ВВС Абдужаліл Абдурасулов аналізує деталі провалу оборони Півдня. Вже не кляті порохоботи, а поважне видання стверджує, що «Чонгарська протока і вузький перешийок, що з’єднує Кримський півострів з материковою частиною, вважали практично непереборними перешкодами при вмілій організації оборони. А мережа зрошувальних каналів, що тягнеться всією областю, перетворювалася на природні перешкоди для просування військової техніки.» «Але мости через Чонгар та канали не були підірвані. І рано-вранці 24 лютого російські війська змогли спокійно, не зустрічаючи особливих перешкод, переїхати адміністративний кордон з Кримом і автомобільними трасами зробити блискавичний кидок. Російські підрозділи проїхали понад 100 км буквально за кілька годин та взяли під контроль Нову Каховку. До опівдня вони були біля Антонівського мосту на підході до Херсона. За кілька днів вони захопили територію, більшу за Швейцарію.» Це про@б чи диверсія?
Південь обороняли НЕДОУКОМПЛЕКТОВАНІ!!!! танкова рота 59 бригади та 80 ДШБ. Ще дуже насторожують такі подробиці, що танки були заправлені тільки наполовину від потреби активної оборони і в результаті вони спинились в розгар бою при обороні Антонівського мосту. Провал закупівель солярки напередодні вторгнення — це був про@б чи диверсія?
Роман Костенко робить висновок «Ми насамперед не призвали резервістів, не оголосили воєнний стан раніше, ми не повністю розгорнули військові частини. Якби провели мобілізацію населення не в день вторгнення, а заздалегідь, то потім нам не довелося б кидати непідготовлених людей на фронт. Можна було б їх підготувати». Це про@б чи диверсія?
Висновок статті ВВС полягає в тому, що катастрофу на Півдні могли б відвернути «Підрив мостів, рання мобілізація, своєчасне розгортання військ на рубежах, ефективна комунікація та планування оборони міст — все це могло б дати зовсім інший результат російського вторгнення на півдні України.»
У документальному фільмі Оборона Києва полковник Артем Іллюхін розкрив подробиці оборони Гостомельського летовища, де за повідомленнями Бернса рашею планувалась висадка десанту для захоплення Києва. Полковник повідомив, що основний склад бойового підрозділу охорони летовища напередодні вторгнення був перекинутий на Схід. Атаки елітного рашистського десанту, який по чисельності переважав охорону летовища в 10 разів, відбивало всього 120 строковиків Нацгвардії. Це про@б чи диверсія?
Генерал-майор Андрій Маліновський, начальник управління ракетних військ і артилерії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України повідомив:
— Ракетні війська і артилерія, все угруповання було зосереджено на сході нашої держави. Обороняти Київ починала зведена артилерія загальної підтримки. Вона була в складі (!) ОДНОГО дивізіона 2С7 («Піон»). І зведена батарея. Так звана «салютна» батарея Д30.
Ось що повідомив начальник штабу артилерійської бригади Сергій Огеренко на запитання Укрправди, чи були в артилеристів безпілотники для корегування вогню:
– Ні.
– Коли вони у вас з’явилися?
– З 24-го лютого ми працювали з чужими аеророзвідниками, а свої з’явилися десь у липні. Люди з’їздили на навчання, і зараз у нас достатньо і коптерів, і «літаків».
Ми знаємо, що за наказом Зеленського були забрані безпілотники з передової. Тепер дізнаємось, що при обороні Києва при мізері арти, артилеристи навіть не мали безпілотників, щоб знаходити цілі. Мало того – цих безпілотників вони не мали цілих пів року – аж до липня. Це про@б чи диверсія?
У своїй статті в The Wall Street Journal Джеймс Марсон робить висновки, які є протилежними до подачі ОПи:
1. Ми вистояли не тому, що хтось не втік, а навпаки Боневтік зміг залишитись завдяки спротиву українців, які усіма методами допомагали військовим. Дослівно: «саме ці громадянські солдати, об’єднавшись із військовослужбовцями, переломили хід найрезультативнішої битви в Європі з часів Другої світової війни та зберегли статус України як суверенної держави. Захист Києва дозволив президенту залишитися.»
2. Відсутність евакуації напередодні вторгнення не допомогла обороні, а зашкодила, бо після 24 лютого колонам військових було важко рухатись назустріч мирним жителям. Дослівно: «Українському спецназу потрібно було швидко дістатися до Києва. Але дороги від їхньої бази в Західній Україні були забиті автомобілями, що прямували в інший бік. Цивільні були в паніці. Російські бронетехнічні колони йшли до столиці з Білорусі, менш ніж за 100 миль на північ. Інформація була мізерною і часто суперечливою.»
3. Київ врятували випадковості — такі як волонтери Дмитрієв і Олександр Олександрович, які запропонували військовому командування зірвати дамбу, щоб затопити місцевість і перекрити шлях наступу; айтішник Гончар, який використовував дрони для розвідки і скидання з дронів гранат на танки; ентузіасти, які лагодили БТРи; цивільні, які доєднувались до залишків бойових підрозділів, що відступили; місцеві мешканці, які передавали координати колон агресора військовим; Чорновол, яка зі Стугною прийшла на підкріплення 72 бригаді і бариста, який Нлавом підбив танк; група Ушакова, яка втримала Житомирську трасу.
Отже – ми вистояли наперекір дивним діям Зеленського впродовж 2019-2021 років, коли закривалась ракетна програма, відводились війська з капітальних укріплень, забирались у військових безпілотники, розформовувались Аеророзвідка, авіаескадрильї та Овруцька танкова бригада, яка мала прикривати Київ з Півночі. Ми вистояли всупереч відсутності мобілізації і провалу закупівлі пального напередодні вторгнення. Ми вистояли всупереч відсутності евакуації напередодні вторгнення і її хаотичного здійснення в перші дні війни, що перешкоджало швидкому надходженню підкріплень. Ми вистояли, заплативши за такі про@би сотнями тисяч життів.
Слава нашим Героям, що вберегли Україну!
___________________________________________________________________
Ще трохи хроніки зі ЗМІ (посилання в коментарях)
1. ЗСУ зайшли в Київ тільки в другій половині 25 лютого. До цього з диверсійними групами боролись ТРО.
2. Колона зі Стінгерами і Нлавами зайшла в Харків тільки 28 лютого.
3. Виконавчий директор Bellingcat Христо Грозєв 24 лютого повідомив, що 18 літаків Іл-76 залишили Псков та летять до Києва. А в цей час в Гостомелі 120 нацгвардійців стрілецькою зброєю ведуть бій з 1500 рашистських десантників, а аеропорт Жуляни зовсім без охорони.
_________________________________
Австрійський військовий експерт Том Купер у своїй статті НВ повторив все те, в чому ми намагаємось переконати іншу частину українців.
Для скорочення допису не наводжу цитати автора (вони подані на скрінах), а коротко викладаю їх суть зі своїми коментарями:
1. Війна у нас розпочалась не 24 лютого, а в лютому 2014 року і триває вже 8 років. А тепер пригадайте, в чому вас намагається переконати Банкова і подумайте чому. Чи не тому, щоб зняти з себе відповідальність за про@бані 3 роки і останні місяці перед страшною трагедією України, яка стала можливою завдяки політиці Коника Стрибунця, який завзято виконував хотєлки путіна і вперто не визнавав агресором рашу, війну називав перемир’ям та системно знищував нашу обороноздатність?
2. Путін в розпачі, що в 2014 році наказав зупинити війська і не рухатись на Київ. І знову запитання. Яка ж це така міфічна сила перешкодила путіну піти на Київ, коли у нас не було чим її спинити, а Захід тільки стурбовано хитав головою? Чи не є тією невидимою силою Мінські домовленості, які всі звикли називати злочинними? То для кого ж ті домовленості були злочинними?
3. Виявляється, Україна встояла не тільки на подив путіну і Заходу, а навіть на подив влади. Виявляється спротив рашистам чинили не політики, з яких Банкова ліпить символ боротьби, а українці. Отже, — ми вистояли не тільки всупереч сподіванням Заходу, який не вірив у таку можливість через демонстрацію влади напередодні 24 лютого не чинити опір. Ми вистояли і всупереч сподіванням цієї влади. Адже ця влада далека від переживань і настроїв народу, а тому вона і не знала сили духу і сили прагнення зберегти незалежність України. Прорахувався не тільки кремль, але й влада.
4. Том Курер робить висновок, що українці заплатили величезну ціну за збережені території Харківської, Сумської, Чернігівської областей, Києва та Київщини. І обороняли їх вони власним ентузіазмом, а не Джавелінами та Нлавами. Відстежувала інформацію в перші дні війни. Здивувалась, що зброя, яка була доставлена США та Британією задовго до 24 лютого, чомусь прибула в Харків тільки 27 лютого. Рівно через 3 дні, які за прогнозами відводились для взяття Києва. Це так співпало? Пригадалась відразу заява Зеленського, що рашисти захоплять Харків. Київ також мав оборонятись тільки стрілецькою зброєю, та плани поламали Пашинський з Чорновол, які вивезли зі складів Луча Вільхи, Стугни та Нептуни, за що отримали переслідування влади.
5. Том Купер дивується, що 10% території (Південь України) було захоплено за 5-6 днів. Таку ситуацію він називає катастрофою. Одночасно він дивується, що Київ про це мовчить, а в суспільстві насаджується думка про «розбиратись після війни».
6. Без жодних завертань в папірці Том Купер заявляє, що той, з чиєї вини відбулось захоплення Півдня, несе відповідальність не лише за звірячі тортури та смерть десятків тисяч українських мирних мешканців, за депортацію тисяч українських дітей, масові пограбування лише в цій частині країни, а й за руйнування міста Маріуполя та всієї Херсонської області.
Своїми висновками Том Купер передав привіт всім неначасникам і Банковій, яка ліпить символ боротьби, щоб затінити подвиг українців і свою злочинну бездіяльність, яка привела до трагедії. Абсурдним виглядає, коли героя роблять з того, хто підпалив власну хату, а потім став на її порозі і прочитав з папірця звернення до сусідів, щоб ті погасили полум’я та ще й покрикує на них, що вони невправно гасять пожежу.
Світлана Білуник
Це такий цинізм влади- призначити судилища по бойовим командирам на роковини вторгнення.
Вчора на пресконференції Зеленському задали одне — єдине гостре питання щодо внутрішньої політики і репресій, воно стосувалося арештів бойових командирів. Він сказав, що хтось має відповідати за загибель солдатів. «Хтось»- точна дефініція «демократії» епохи Зеленського. Хтось має відповісти і за провал підготовки до війни, вкрадені на асфальті гроші, не збудовані фортифікації, дефіцит снарядів, бо гроші пішли на марафон і велике будівництво. Але так питання на Банковій не ставлять, бо вийдуть на себе.
Наш Бондар Михайло сьогодні був на судилищах над бойовими командирами Юрієм Галушкіним, Артуром Горбенком, Іллєю Лапіним, але суд не дозволив нікого взяти на поруки. Зате в залі ВР сьогодні були з десяток слуг, яким предʼявлені підозри в багатомільйонній корупції. І нічого, ходять собі, голосують заяви про демократію, ніхто їх не чіпає. Це називається — вибіркове правосуддя і політично вмотивовані справи. Це не про єдність і не про демократію.