На міжнародній арені сучасна Україна втратила субʼєктність

Трамп хоче Нобелівську премію. Він заявляє, що вже зупинив 5 війн. Але для гарантованого успіху йому треба зупинити ще й російську війну проти України.

Путін хоче ввійти в історію. За 20 років самодержавного правління він знає, що росіяни памятають і шанують тільки кривавих деспотів, які загарбали землі сусідів. Іван Грозний, Петро І, Катерина ІІ, Сталін.

Решту ніколаїв/александрів, годунових/горбачових народ не знає і зневажає.

З 2014 Путін пролив ріки крові. З територіями складніше. Але все ж він близький до плану- мінімуму: анексії Криму, Донбасу і сухопутного коридору між ними.

І ,судячи по анонсам «проривної пропозиції», яку кривавий маніяк висловив Віткоффу, він готовий припинити вогонь, якщо йому віддадуть неокуповану частину Донецької області.

Ганебний мир в обмін за території.

Нобель за Мавзолей.

На жаль, тут можливе співпадіння інтересів, про що говорять анонси зустрічі Трампа і Путіна.

Зауважу, що українське законодавство — від Конституції до КК — виключає легальність такого сценарію.

Не сумніваюся, що після досягнення плану-мінімум Путін буде добиватися позаблокового статусу України і різкого скорочення кількості ЗСУ та озброєння. Це в перспективі 3-5 років відкриє двері для путінського плану-максимуму: поглинанню України по Білоруському сценарію.

На щастя, тут інтереси США та Російської недоімперії не співпадають. Розвиток і посилення ЗСУ є базою життєвих інтересів Зах блоку.

Тим більше, що припинення бойових дій неминуче приведе до переобрання укр влади. Що дає шанс на повернення притомної і внутрішньої і міжнародної політики.

Юрій Луценко

«Важлива заява, дуже важливе повідомлення, епохальні рішення…» А реально: гора народила мишу. Це ще принизливіше, ніж було отого «епохального понеділка» 14 липня. Навіть нема про що писати. Ну, хіба: «Трамп зустрінеться з путіним лише після зустрічі того з zеленським. путін не стане до зустрічі з Трампом зустрічатися із zеленським. Трамп не вважає необхідною попередню зустріч пуйла із zейлом, як передумову своєї зустрічі». Ще звичне: «Я розчарований». На питання, чи Трамп зберігає свій такий жорсткий і гучний дедлайн, відповідь:

«Побачимо, що він скаже. Це залежить від нього».

Тож, учора я зробив свій запис на ютюб ще до цієї «епохальної промови» в стилі «всрався і не підтерся», невпевнено аналізував реалії. А сьогодні й добавляти нічого не доведеться — все, як і передбачав, і навіть нових дедлайнів уже не продукує… Таки так — гора народила мишу…

Ще Віткофф довго спілкувався з політичними радникам групи країн і з одним завгоспом. Судячи з перших витоків — ні про що. Але в цього заходу був найтитулованіший прессекретар. Там V. Zелінскі звично попрацював перссекретаркою в Єрмака. Дуже хвалив. А як же може бути щось недоладне й примітивне в події, яку вшанував своєю присутністю сам Єрмак? Принаймні в уяві нашого пожмаканого…

Загалом, шкода Україну. Але українці такого хотіли й отримали… Їм не було шкода.

Чорновіл