Це рішення стало своєрідною відповіддю московському патріарху Кирилу, який зустрічався із Вселенським патріархом Варфоломієм напередодні Синаксису.
У нас, як правило, звертають увагу виключно на український аспект ситуації з автокефалією — тим більше, що можливість її надання якраз на порядку денному Вселенського патріархату. Однак насправді ситуація виглядає набагато більш об’ємною. В першу чергу вона пов’язана з прагненням Константинополя підтвердити своє право історичної церкви і обмежити амбіції «нових церков», які отримали автокефалію від Вселенського патріарха і тепер роблять вигляд, що існували завжди і ніякої матері-церкви у них не було.
І московського патріарха карають за тяжкий гріх — гріх гордині.
У Вселенського патріарха донедавна було інше уявлення про інструментарії утвердження своєї ролі в світовому православ’ї. Це уявлення було пов’язано із собором на Криті, який Варфоломій старанно готував протягом усього терміну свого перебування на патріаршому престолі. У Москві хотіли, щоб цей собор затвердив нові правила надання автокефалії. Зокрема, ініціатором такого надання могла бути тільки церква, до складу якої церковна територія, що прагне до самостійності, входить на даний момент. Константинополь міг тільки погодитися з такою ініціативою або відкинути її.
У Всеселенском патріархаті були готові до згоди з цього непростого питання. Зрозуміло, що в разі ухвалення такого порядку про автокефалію Української церкви довелося б тільки мріяти. Однак гординя і тут перемогла. Делегація РПЦ на Критський собор просто не приїхала. І тепер Кирилу залишається їздити до Варфоломія, як то кажуть, у останній момент і переконувати його згадати про порядок, який так і не було затверджено.
Так що не тільки українська державність отримує додатковий імпульс, коли стикається з упертим небажанням росіян погоджуватися із самим фактом існування українського народу, української мови та історії. Українська автокефалія теж може бути отримана завдяки небажанню Москви визнавати затверджений століття назад порядок взаємовідносин у світовому православ’ї. Це і є гординя в чистому вигляді.