Азербайджан оперативно виграв чергову війну у Вірменії. Так звана «Армія Нагорного Карабаху» не протрималася й доби. А Пашинян, як би там не було, увійде в історію як президент, що пролюбив Нагорний Карабах.
Мені його не шкода як таке. Пашинян — це активізд, тип Бігуса або Ткача, який дірвався до влади і «хакнув систему». Не заперечую, що до команди Саргсяна було багато питань, але хитку рівновагу у регіоні вони підтримували і безпеку Вірменії гарантували.
Пашинян же спершу прийшов до влади під про-західними гаслами. Потім поринув в обійми Росії, та так що навіть відправив вірменських солдат до Казахстану (не забули?) А тепер коли Росія обхезалася в Україні, Пашинян знову кинувся за підтримкою до Заходу. Результат маємо.
Складнувата доля у країн де «хакають систему».
Проте програв не тільки Пашинян. По факту прямо зараз ми бачимо тотальний програш Росії. Політика Москви з підтримки контролю над Кавказом, розпочата ще за російських царів, щойно остаточно накрилася мідним тазом. Азербайджан зараз — цілковитий партнер Туреччини. Очевидно, Пашинян зараз теж кинеться шукати шляхів зближення з Ердоганом, аби вирішувати проблеми Вірменії через Анкару. Не складно здогадатися, що зараз також потеплішають стосунки Туреччини з Грузією.
Зона впливу Росії відповзла з Кавказу до кордонів Росії (поки що). Тепер Кавказ — зона геополітичних інтересів Туреччини, а регіональний лідер Кавказу — Азербайджан.
Кажуть під час зустрічі з Ердоганом Путін здав туркам Вірменію. Неправда. Путін здав туркам Кавказ. Весь. 300-річне протистояння між Росією і Турччиною за контроль над Кавказом щойно завершилося повним програшем Росії.
Капітуляцію перед турками підписав Путін.