От не хотів сьогодні писати аналітику, бо добре знаю, що перший день війни то завжди бардак, в якому не збагнеш хто кому Паньком доводиться. Але сталися доволі цікаві події, які примушують гарно замислитися.
У другій половині дня, раптом круто змінився тон Москви. Серед мантр про денаціоналізацію і денацифікацію, Пєсков раптом заявив, що Кремль готовий до переговорів про майбутнє України. Чому мене це здивувало? Шановні, а якого біса говорити про можливе завершення війни, яка тільки-но почалася? І про яку раніше той самий Пєсков заявляв, що мовляв їхні війська мають задачі і мають ті задачі виконати.
Пізніше група народних депутатів на чолі з Новінським (наближені до нього) звернулися до президента Зеленського з пропозицією почати переговори з Москвою «для миру». Мовляв, сили нерівні, Захід нам не допомага – треба домовлятися і іти на умови Путіна. В тому самому ключі висловився й нардеп Шуфрич. Мовляв, ніяка інтеграція в НАТО не варта життя людей. Звісно всі ці нардепи можуть вдати з себе непоборних пацифістів і розвести нюні що їм людей шкода! Але заява пролунала майже синхронно з заявою Пєскова.
До речі, про необхідність замирення уже співають промосковські інтернет-смітники. З чого б це?
А тепер просто для довідки. Що Москва нарветься зараз на круті санкції – очевидно. І санкції будуть посилювати і посилювати, аж допоки Росія не потрапить в міцну ізоляцію. Питання, як Москві цього уникнути? Відповідь – провести війну проти України швидко, як війну 08.08.08 у Грузії. Але бліц-кригу у Москви не вийшло, українці успішно відбивають їхні атаки.
Крім реакції Заходу є ще й інший чинник – вже очевидно, що російські солдати воюють без великого бажання, ніхто не хоче помирати. Якщо справа так піде далі, у настроях росіян станеться перелом і вони почнуть або саботувати накази командування, або здаватися Україні в полон. Перша ластівка вже прилетіла – під Черніговом у полон здався цілий розвід взвод 74-ї бригади армії РФ.
Ситуація на півдні, заперечите ви? Відповім, так неприємно. Але не смертельно. Коли вдасться стабілізувати фронт на інших напрямках, командування ЗСУ запросто може перекинути частину сил і відбити захоплені території назад. А може ще й в Крим увірвуться, він для всього світу наша земля, взагалі-то.
Зібравши це все докупи, я все ж таки наважуся зробити обережне припущення. У Москві зрозуміли, що вони уже крупно потрапили в пастку. Почавши атаку на Україну, Путін пішов у ва-банк, бо був твердо переконаний, що війна завершиться швидко і переможно. Припускаю, що Путін мав для того підстави, щоразу як його генерали починали сумніватися в успіху нападу на Україну, Путін цікавився де тоді вони поділи астрономічні військові бюджети, які російським генералам виділяв Кремль? Як розумієте, це той лом проти якого нема прийому.
Тепер Москва усвідомлює що війна проти України буде довгою, що Росія перед всім світом надовго залишиться агресором, і що поки триватиме війна, Захід душитиме Росію все дужче і дужче. А значить прямо зараз, поки українці в шоці від факту нападу Росії (чимало наших громадян в таке просто не вірили), треба примусити керівництво України до миру.
Ці гаврики не враховують, що воюємо ми не один день, а 8 років. Що ті хто реально готовий на мир будь-якою ціною, не переговорів вимагатиме – такі типи тікають з України. А ті хто лишаються, наразі не бачать підстав замирюватися з ворогом. А значить з кожним днем нашої оборони ситуацію для Кремля ставатиме все гіршою і гіршою. Аж до приходу дня коли в Росії доведеться оголошувати мобілізацію, коли росіяни масово почнуть її саботувати, і коли невдоволення всередині Росії (де гарно пам’ятають Чечню) налякає Кремль не менше України в НАТО.
Тому тримаємося! Перемога буде за нами!