Петро Петрей із Елезунда, шведський посланник у Московщині:
“Московити – найбільш брехливі та оманливі люди, яких тільки можна знайти в цілому світі, і часто дурять божінням як земляків, так і іноземців.
Вони виносять вирок в судах не за письмовим і встановленим законом, а як скаже чи забажає великий князь. Вони не надто переймаються совістю і не мають до неї поваги, а судять здебільшого за прихильністю і подарунками. Тому часто виносять гарний вирок тому, у кого неправедне і темне діло, і навпаки, той, у кого воно праведне і чисте, отримує вирок суворий і несправедливий.
Вони страшенно непристойні, нетямущі та не можуть нічого відповісти, коли їх питаєш щось з Біблії, про їхню віру чи життя. Вони кажуть, що не мають права відповідати на це, бо повинні тримати себе в простоті та невігластві, і не вміють ані читати, ані писати. А ще напиваються і поводять себе, як свині.
Чоловіки і жінки напиваються у Великдень горілки, пива та інших напоїв так, що деякі, задихнувшись від пиття, валяються на вулицях мертві. Мабуть, хтось подумає, що хворі та знесилені від міцних напоїв, вони на другий день відмовляються від них. Але це буде великою помилкою, тому що, зустрівшись іншого дня рано-вранці, вони говорять, що їх мучить спрага, і, щоб утамувати її, п’ють знову і не припиняють доти, поки можуть ще наливати й підносити до рота чарку або склянку”.
P.S. “Цікаві нові звістки про Московію”, 1689-1698 рр.
Фуа де ла Невілль, польський дипломат французького походження:
Московити, власне, варвари. Вони підозріливі та недовірливі, жорстокі, ненажерливі, скупі, лукаві та малодушні. Всі вони раби, крім трьох іноземних сімей, тобто князів Черкаських, власників однойменної області, які мають величезні багатства, Голіциних і Артамоновича.
Крім того, вони дуже неосвічені та не змогли би нічого хорошого зробити без німців, яких багато в Москві. Московити дуже брудні, хоча дуже часто миються в особливих приміщеннях, які опалюються печами так сильно, що ніхто у світі, крім них, не зміг би витримати цієї спеки.
Їхні жінки дуже ласі на іноземців і легко зважуються на близькість. Цар Петро розважається тим, що нацьковує своїх фаворитів. Часто вони вбивають один одного, бо бояться втратити милість. Взимку він наказує рубати великі ополонки в льоду і змушує найбільш знатних вельмож їздити по кризі в санях, вони провалюються і тонуть через тонкий лід.
Його головна пристрасть – дивитися на пожежі, які часто спалахують у Москві, оскільки ніхто не бере на себе обов’язок гасити вогонь, поки не згорить від 400 до 500 будинків (кожен з них – не більше німецького чи французького хліва). Ці нещастя пов’язані зі звичкою московітів напиватися.
У цій країні не жахаються, коли щодня знаходять вбитих людей на вулицях. Друг вбиває тут свого найкращого товариша, якщо підозрює, що той може вкрасти його копійку.
Уривки з книги відомого українського історика Олександра Палія “Збагнути Росію. Свідчення очевидців”.