Україна від союзників на Заході отримає всю можливу зброю. Отримає танки. Отримає БТР та БМП, артилерію та РСЗО, протикорабельні ракетні системи. Вже отримує. І отримає літаки та гвинтокрили. Це вже вирішено.
Дуже багато смертельної та раптової зброї типу Switchblade, яка для росіян стане гірше за Байрактари. Без обмежень щодо кількості. Уявіть: без обмежень щодо кількості. Ленд-ліз буде працювати неспинно до нашої перемоги над русскімі нацистами. До останнього окупанта на українській землі.
Вперше в історії ми матимемо, чим вбивати окупантів, які на нас напали. Тому що вперше в історії є велика єдність Західного світу. Такого ніколи не було в нашій історії. Ми майже завжди були на самоті.
Але тепер все інакше. Весь світ з нами. Просто тому, що в значної кількості людей 30 років вистачало духу все своє життя покласти для того, аби наблизити Україну до Євросоюзу та НАТО. Не тільки формально, але головне — саме за духом. Бо таких людей завжди було занадто мало. Завжди, але не сьогодні. Сьогодні всі українці відновили пам’ять про себе як про справжніх європейців-воїнів. Без розділення за політичними уподобаннями ми всі думаємо про себе однаково. Монолітна західна нація.
Проте ми маємо знати, хто тягнув нас до цього духу. Не забувати. А це всі так звані «соросята», яким палили машини корупціонери. Журналісти, яких вбивали. Євроінтегратори, які змушували робити реформи та обирали складний шлях всупереч «легким рішенням». Всі, хто всупереч тенденціям, руками та ногами забезпечили нам солідарність світу — сьогодні їх тріумф. Бо ця солідарність не вчора з’явилась. Купка людей 30 років билася за Європейську Ідею для України. Бо всі ми знали: цей день настане. І сьогодні ми всі — від Львова до Харкова, від Чернігова до Одеси єдина нація.
Тому ми змогли зупинити першу хвилю. Тому зараз весь світ з нами. І справді вважає нас частиною свого світу. Частиною самого себе. Придивіться: русскій окупант б’є нас, а боляче всьому світу. І всі хочуть допомогти. Наче 5 стаття Альянсу вже працює. Хоча б у серцях та душах наших друзів і союзників. Але не тільки там. Їх серця і на полі бою. І 40 000 добровольців зі всього світу не дадуть збрехати. Як і зброя наших друзів.
Проте все це могло зникнути. Точніше — цього могло не бути. Якби не перший тиждень нашої волі. Якби не жертва українських військових по всій країні. Вони втримали наш дім. Ціною свого життя. Знищили першу хвилю русскіх нацистів. Кожен — Герой України. Кожен. І саме завдяки ним допомагати є кому — є країна. І нам будуть допомагати, бо ми довели, що ми нація воїнів. І сумнівів немає: ми переможемо. Тому що ми разом. І тому що нас багато.
Рано чи пізно росіяни все зрозуміють. Рано чи пізно режим у Москві побачить те, що вже побачили знищені російські генерали перед смертю під Києвом, Сумами, Черніговом, Маріуполем, Миколаєвом: перемогти українців на полі бою неможливо. Полк Азов, хочу окремо сказати вам: ви — сталева гордість країни. Ви вершителі української волі.
Цей перший рівень нашої визвольної війни буде довгим. Як в часи окупації України режимом Совецького Союзу, нам треба мобілізувати всі ресурси, щоб зкинути русскіх окупантів. Ми це вже робили. Зробимо ще раз.
Доведеться вбити багато окупантів. Дуже багато. В рази більше, ніж зараз. Нам доведеться потопити всі їх кораблі в Чорному та Азовському морях. Розбомбити всі їх аеродроми на території Росії. Діяти жорстко і без зупину.
Навіть якщо режим нацистів в Москві зовсім з’їде з розуму і використає ядерну зброю, щоб захопити Україну — ми переможемо. Сьогодні ми нанесли два ракетних удари крилатими ракетами по флагману ЧФ РФ крейсеру «Москва». Ракетами з комплексу, який, якщо вірити нацистам з Росії, вони «повністю знищили в перші години». А тепер символ русского нацизму горить в Чорному морі.
Одразу після цього режим у Москві заявив: якщо ми не припинемо спротив, вони нанесуть ракетні удари по «центрам прийняття рішень». Іншими словами — завдадуть удари по центру Києва, по Офісу президента, Кабміну та іншим органам влади. Наче вони ще не розбомбили все, що змогли. Хочете знищити ще будівлі? Це просто каміння. Ми відбудуємо. Це нічого не важить.
Головне — ми не зупинимось. Щоб нас зупинити, доведеться перемогти 40 мільйонів українців. Але ж ми вже побачили, як ви тікаєте з-під Києва, Чернігова та Сум. Ми розстрілювали ваші тікаючі колони. Ми знаємо, що ви програєте. І ви це знаєте. Тому що ми захищаємо свій дім. А ви — окупанти. І ми будемо битись за будь-яку ціну. Ми знаємо, що не всі битви будуть за нами. Ми знаємо, що несемо жахливі втрати кожного дня. Але війну ми виграємо. Ми непереможні.