Ми стоїмо 1418 днів. Доволі непогане число, з огляду на те, що нам відводили 3 дні. Але насправді просто число. Яке мало на що впливає.
— Дольчє чем Вєлікая очєчєсвєнная! — хник-хник.
Якихось своїх дєдов приплітають. Які кудись там дійшли.
Взагалі-то, це наші діди до Берліна дійшли. В кожного українця є бабуся чи дідусь, які або воювали проти німців, або бачили окупацію. Війна точилася саме на території України. Пройшла спершу з заходу на схід, а потім зі сходу на захід.
А в Сизрані живого німця не бачили за всю війну. Там, де нині найбільш дурне побєдобєсіє, був тил, спокій і відсутність війни.
Берлін брали 1-й Український фронт і 1-й Білоруський.
Руского фронта взагалі не існувало.
Рускій Єгоров втикав прапор у Рейхстаг стоячи на плечах у українця Береста.
Рускіє дєди стріляли народам совка в спину. Як зараз ви стріляєте власним же російським солдатам на фронті. Саме такі 60-річні витірани лубянки і кремлівських кухонь потім ходять на параді 9 мая і сидять на трибунах з путіним.
При чому Ставка у Москві ще й навмисно притримала війська 1-го Українського фронту, які першими вийшли на підступи до Берліна. Бо честь увійти в Берлін першим мала випасти безтолковому Жукову. Але рускій енерал бездарно застряг на підступах до Берліна, бо по-рускі за ценой не стоял, укладаючи життя солдат в лоб на німецьку оборону.
Тому 1418 днів і відсутність результатів доблєсной руской армії — закономірність.
Саме зараз всі народи світу можуть подивитися на те, що з себе представляють рускіє без плечей українців.
Слабка регіональна держава.
Орки так увірували в свої ж вигадки, що козаки Богдана Хмельницького «приповзли на колінах ховатися під крило матєнкі-Москви», що забули: Українська держава в 17ст в дійсності утворила звичайний воєнний союз за зачуханою Московією. Московські царі до того самі відгрібали від Речі посполитої (держави польського, литовського і руського народів). Польська і українська шляхта у 17 ст. саджала на московському троні власних ставлеників (всілякі лжедмитрії).
Тому це саме московити в ті часи потребували союзу з матінкою-Руссю. Цим союзом вони в історичному розрізі скористалися значно успішніше за українців.
Але без українців росіян не було б не тільки в Берліні, а й на світовій мапі.
Це українці дали росіянам космічні ракети (Корольов), ядерний щит (Янгель), найкращий танк 2СВ (автори Т-34 не кондитер Кошкін, а розробники Челпан, Фірсов, Кучеренко, Морозов), вигадали «рускую борьбу» самбо (Василь Плисак). Українські козаки забезпечували морські перемоги над турками (від Антона Головатого до матроса Кошкі-Кішки), звільнення Хаджибея-Одеси (яку потім заново «аснавала руская імпєратріца») і взагалі вихід боліт до Чорного моря був без нас неможливий. Що ми зараз в принципі і показуємо їм на практиці, коли загнали флот під шконку в Новоросійську і блокуємо експорт нафти. Українські ресурси забезпечили індустріалізацію Рашки — не тільки Голодомором, а й пограбуванням уже власне реальної української промисловості: той же нижньотагільський «Уралвагоннавоз» це харківський танковий завод №183 ім. Малишева і Маріупольський металургійний ім. Ілліча. «Евакуйовані» в 1941 році і не повернуті на місце (простіше: вкрадені московитами, а потім відбудовані Україною заново). Навіть першу нафтову промисловість бензоколонці будували нафтовики-українці з Прикарпаття, де нафту добували ще з часів Русі.
Та що казати: навіть перші міста на Московщині 1000 років тому збудували кияни. До киян були джунглі як в Амазонці, мєдвєжий угол. І лише при конкістадорах-цивілізаторах з Києва (зовсім не при Рюрику) постали Володимир, Ярославль, Переяслав-Залісський і Москва.
Але тепер все — лавочка закрилася.
Тепер назад — в Мєдвєжий угол.