У Державному бюджеті крім податкових надходжень передбачені також численні збори.
Там їх вагон з тєлєжкою.
Ну і, зокрема, «Збір під час набуття права власності на легкові автомобілі».
Тобто усе, що ми з вами платимо, коли оформляємо автомобілі.
Не плутати з тим, що платиться у Пенсійнмй фонд при ввозі авто в Україну. То інший платіж. Там теж з десяток мільярдів.
Але то не жалко. То бабушкам.
А це просто в бюджет.
І для порівняння. Ми скидаємося на цей збір 5,86 мільярди гривень.
А для прикладу: Найвеличніший нам обходиться у 2,5 мільярди.
Ну це все утримання Офісу президента ДУСею. З їх єрмаками, татаровими, перельотами, больничками, нагородами, кортежами.
І ще 3 мільярди – це вартість утримання Верховної ради.
Тобто – якраз на цей збір ми їх і утримуємо.
Тепер, коли платите за куплену машину цей збір – пам’ятайте, що це ми усі разом скинулися на членовози, охорону.
І шоб Вовчик з Єрмаком на днюху на вертольоті злітали.
А шо нам жалко?
Сюди не входять, правда, конверти Слугам-депутатам по 20 тисяч баксов щомісячно.
Це інша категорія виплат. Це з відкатів на велике будівництво доріг.
Їдете по свіженькій дорозі, де написано, що це все Найвеличніший побудував.
Вірите в це.
Або знаєте, що на сантиметр недоложений асфальт відсиплеться в конвертах вашим Слугам.
Вони теж куплять машини.
Але не б/ушні. Як ми з вами.
А круті і нові. Щоб зразу бачили — ось, їде слуга НАРОДУ.
І НАРОД з маршруток презирливо так до них:
— ха, зате ми ніякі не слуги. Ми господарі країни.
Рекордні 600 тисяч виїхавших з України лише в 2021 році людей, та збільшення кількості заробітчан на 11% в порівнянні з 2019 — це не тільки вирок політичному режиму Зеленського.
Українці знову «голосують ногами» замість боротися за нормальні умови і правила життя в своїй власній державі.
Покірно віддають владу явним агентам впливу Москви та ще і підмахують їм, спостерігають за руйнацією системи права, терплять переслідування своїх же військових та опозиції, миряться з економічним зашморгом та тотальним дерібаном, одночасно довіряють пропаганді замість власних очей — і потім хто може їдуть світ за очі, а хто не може чекають на свого чергового месію.
Тому раз по раз і стають кормовою базою для чергових «слуг народа» різного кольору, замість навчитися підтримувати своїх державників, тим більше після революцій, тим більше під час війни з відвічним ворогом.
Так що кризи, деградація, злидні, еміграція — це не тільки колективний Зєля.
Він сам лише наслідок і прояв скаліченого менталітету нашого народу, який ніколи нічого не доводив до кінця та покірно «забывал кровь», і тепер заходить на нове знайоме коло випробувань, вирватися з якого можна не втечею, а лише здолавши самих себе — а це завжди найважче.