Період правління зе можна порівняти із сніговою лавиною. Спочатку вона починає сповзати і змітає все з вершини гори, а просуваючись далі, захоплює все більшу площу, набирає швидкість і вже ніщо і ніхто не може врятуватись на її шляху від її руйнівної дії. Зелені аферисти від початку своєї діяльності з блискавичною швидкістю множать свої зашквари у всіх сферах діяльності, руйнуючи державу.
Схоже, що ті, хто отримував певні плюшки від влади за своє вилизуванння, одобрямс і неначасництво, почали підозрювати, що зелена снігова лавина не пошкодує не тільки пересічних українців, але й і їх самих. І тепер до крику порохоботів, яких зацитькували всі роки, починають доєднуватись голоси тих, хто нас зацитькував і з подачі кого стала можлива така катастрофічна ситуація в Україні.
Вже не порохоботи, а кадрові дипломати і діючі чиновники здіймають галас щодо провальної дипломатичної роботи зелених ліквідаторів. Зараз не можна пригадати всі зашквари і скандали зеленої команди, які підривають нашу економіку, нашу обороноздатність, руйнують державні інституції і знищують дипломатичний імідж України, бо їх безліч. Крайній міжнародний скандал з Південною Кореєю, який варто було гасити мовчанням у публічній площині і переговорами-поясненнями поза людськими вухами, зелені дипломати на догоду примхам зе, як і у випадку зі скандалом з Польщею, чи з обзиванням ліверною ковбасою президента Німеччини, вирішили знову побикувати і розказати, що ніяких домовленостей не було.
А українці, до яких летить та зелена снігова лавина, під дією подоляківської ботні кричать, що так і треба провчити південних корейців, які не хочуть нам постачати зброю. Навіть, якщо б це було правдою, то фінансова і технологічна допомога Південної Кореї є незаперечною і ніяк не зайвою в нашій ситуації. Та й військова допомога є, але про неї влада Південної Кореї воліє мовчати, бо вона є заручником політичної ситуації в країні. І після таких зелених фінтів на всіх напрямках дипломатії невідомо, звідки чекати чорного лебедя, який мав би врятувати Україну.