В Маріуполі весна. Але пахне не весною. Смердить від трупів. Всюди. Суцільне місто-кладовище…
Вулиці безлюдні. Але життя є. І на сьогодні головна мета цього життя — вижити.
Люди фактично розділилися на дві групи: одні захищають те, що ще залишилося від їх власності, а інші займаються тим щоб добратися до тієї чужої власності…
Мародерство повальне. Якщо після припинення основних боїв на вулицях, було багато квартир та гаражів, які були не розкриті, то зараз вже добралися і до них. Мародерять усі — окупанти, місцеві… Виносять навіть ношену білизну…
Якщо ти не живеш у цілій квартирі постійно з ранку до вечора, навіть немає сенсу ставити на місце виламані раніше двері — все одно прийдуть та виламають заново!
І навіть якщо ти сидиш дома, а поряд немає сусідів, то не факт, що людина зі зброєю не вломиться до тебе та забере все що захоче…
Окрім проблеми з тотальним трупним запахом, є інша проблема — не працююча каналізація, яка майже всюди забита. І тому люди заходять до чужих квартир і просто справляють нужду у ванни, або прямо на ковдри у центрі зали…
Зараз на фоні скорої маріупольської спеки — все йде до катастрофи: розкладающиєся трупи в квартирах, під завалами, фекалії та інший бруд на фоні відсутності води та каналізації призведе до розповсюдження страшних хвороб. А відсутність працюючих лікарень та відсутність медикаментів помножує це на 100…
Я прекрасно розумію тих маріупольців, які продовжують триматися за свої домівки — вони вважають, що краще мате своє житло у пеклі, ніж бути безхатьком без майна на території вільної України. Але повірте, через деякий час, більшість з них змінить свою думку. І поїде. Будь куди.
Маріуполя немає. Є лише його привид, яким російскі окупанти імітують життя. Але чари розсіються і залишиться порожнеча…