Оскільки деякі мудрагелі запустили стару-нову пісню нагородження непричетних і покарання невинуватих, то я коротко нагадаю.
До початку повномасштабної війни саме генерал Наєв на виконання наказу Головнокомандувача розгорнув Сили Оборони, не допустив оточення військ в Донецькій і Луганській областях в районі ООС. Попри відсутність політичних рішень, військові взяли всю відповідальність на себе з оборони держави!
Початок війни Наєв самостійно (без ГУР) визначив, що ворог нападе 24.02 о 4.00 ранку, привів війська у готовність до відбиття агресії.
Під час боїв зберіг Україні вихід до Чорного моря, не допустив окупації Запоріжжя, Миколаєва, Одеси. Зокрема, попри незадоволення Банкової, генерала Марченка було відправлено рятувати Миколаїв, бо доблесні правоохоронці у першу ж годину великої війни дременули за річку і з високого берега філософськи спостерігали, що воно з того вийде.
І Одеса вистояла тому, що зазделегідь у Наєва розкрили наміри противника наступати саме на Вознесенськ, саме туди був спланований основний удар. І ми зруйнували їхні плани.
Саме команда Головнокомандувача, до якої належить Наєв, створила умови для звільнення Харківщини. Зокрема, колишній командувач сухопутних військ Польщі особливо підкреслює заслугу Наєва, стратегія якого знекровила росіян до квітня 22 року перед харківським контрнаступом.
Північ України звільняли генерали Ніколюк і Нестеренко. Перший Харківський наступ, коли відігнали росіян від Харкова — генерал Нестеренко.
І все це відбулося лише завдяки фантастичній жертовності українського народу і героїзму військовослужбовців.
Мета росіян була оточити і знищити Збройні Сили України. Щоб цього не допустити, військові плани довелося приховувати навіть від окремих членів майбутньої «ставки». І, як пізніше виявилося, це було правильне рішення, бо зрадників нагорі надто багато…
А про «три кільця оборони Києва», як і про фортеці Бахмут і Соледар мають розповідати ті, хто за них відповідав. Бо цих фантастичних споруд, на жаль, не було видно ні з космосу, ні на землі.
Як і не було закупівлі жодної міни чи снаряду у 2020-21 рр,, бо були повністю провалені забезпечення ЗСУ і підготовка до війни, а замість спорудження ліній оборони автодорожніми компаніями — будувалися дороги і планувалися шашлики.
Тому, час фейків минув.
І брехня ваша більше не пролізе.
І відповідальність настане.
———-
Коли ворог у другій декаді травня 2022 р. намагався прорватися на напрямку Попасна-Сіверськ — ситуація була вкрай складна.
У Попасній зам командувача ПДВ зс рф кинув у бій найкращих десантників рф.
Залужний довірив керівництво обороною генералу Наєву, його пункт управління знаходився у Бахмуті.
Наєв зумів організувати вогневий мішок Попасна-Пилипчатине-Покровське-Яковлівка-Липове -Комишуваха, у якому поховав наміри ворога прорватися на Сіверськ та Лисичанськ. В українській пастці були знищені добірні резерви ворога, що в подальшому знекровило росіян й майже повністю оголило їхній правий фланг (північ і північний схід Харківщини). Противник, спаливши свої найбоєздатніші резерви, був приречений на подальшу поразку на Харківщині.
Героїзм наших воїнів і вміле управління нашою обороною — приклад правильної організації бойових дій на стратегічному рівні.
Дозволю собі нагадати, що у той час «ставка» ще не дозволяла собі втручатися у дії Головкома і Генштабу, а безпідставна критика на адресу ЗСУ була недопустимою.
До речі, як не подякували за Бахмутʼ22, так і не зробили належних висновків, в тому числі й кадрових, з Бахмутуʼ23. Бо ті резерви, які ми втратили під час героїчної оборони цього міста наприкінці 2022 — в першій половині 2023, яке мало більше політичне значення, аніж стратегічне, могли б забезпечити нам необхідний прорив на півдні.
Але, сталося як сталося. Майбутнє розставить всі крапки над і.
Жодна краплина української крові не може бути марною чи не відомщеною.