На Прямому аналізували нещодавнє інтервʼю Зеленського американському підкастеру Лексу Фрідману.
Чи почули ми щось нове в цьому інтервʼю?
Чи полегшило воно ситуацію на полі битви, зокрема, на Покровському напряму?
Чи зміцнило воно партнерські або навіть союзницькі відносини з ключовими країнами, які нам допомагають, і зокрема з ключовими політичними силами США?
На жаль, на всі три питання моя відповідь — ні.
Від двопартійної підтримки в США залежить вся допомога Україні. Знецінювати роль демократів у США — це стратегічна помилка. Без демократів неможливо буде прийняти важливі для України рішення в Конгресі.
В інтервʼю не було жодного слова про «формулу перемоги», про проведення другого саміту миру, який нібито готується, про «план перемоги», який був представлений наприкінці минулого року у Верховній Раді і переданий нашим партнерам, в тому числі США. Чи означає це, що для Трампа готується зовсім інший план?
Для мене ключове, щоб у України як держави, а не лише Президента, було чітке стале бачення стратегії завершення війни.
Сьогодні також багато говорять про гарантії безпеки. На мою думку, існує лише три варіанти:
1. Членство України в НАТО.
2. Юридично зобов’язуючі гарантії безпеки з боку США (та інших ядерних держав- Велика Британія і Франція) на кшталт тих, що вони надали Японії, Південній Кореї чи Ізраїлю.
3. Ядерна зброя як фактор стримання.
Потужне озброєння України — не є гарантією безпеки.
Розміщення миротворців також не може розглядатись як замінник гарантій безпеки.
Низка підписаних т.зв. «безпекових» угод з різними країнами не надають жодних надійних гарантій для України.
Крім того, в ефірі говорили про допомогу наших європейських партнерів, про нещодавню заяву Президента Франції Е.Макрона, про головування Польщі в Раді ЄС, про можливі «чорні лебеді» 2025 року.
