Стагнація росВПК: наростаючим підсумком
Напад Росії на суверенну Україну та його наслідки для армії агресора оголили справжній стан ВПК агресора. Більш як два місяці неочікувано жорстокого протистояння лише поглибили кризу і без того ослабленого «оборонного» сектора РФ, який, за оцінками, матиме в найближчому майбутньому проблеми як з внутрішнім постачанням, так і з експортом.
Варто нагадати, що за період з 1990-х до середини 2010-х років Росія постійно нарощувала експорт озброєння та розширювала географію продаж. Серед її нових клієнтів у зазначений період були Пакистан, ОАЕ, Туреччина, Венесуела та деякі інші країни. Тоді ж РФ вдалося стати найбільшим іноземним постачальником зброї для таких країн, як КНР та Індія.
Однак, це не врятувало російський ВПК від проблем, як суто технологічних, так і фінансових, які поступово накопичувалися.
Тенденція прихованого занепаду російського оборонпрому була посилена після 2014 року. Санкції, введені після анексії Криму, хоча й були набагато слабшими за нинішні, дали суттєвий поштовх цьому процесу. Зокрема, фінансова слабкість державних оборонних підприємств мала місце і до початку нинішньої російсько-української війни.
Так, до 2019 року їх безнадійний борг досяг $10 млрд, а загальний борг російського ВПК перевищив $31 млрд.
До прикладу, лише держкорпорація «Ростех» вимагала в уряду РФ $4,6 млрд для на підтримку своєї «дочки» — компанії United Aircraft Corporation. За даними з офіційних російських джерел, в 2020 році загальний борг становив вже $39,5 млрд, тоді як загальні витрати на оборону оцінювалися в майже $44 млрд. І це попри те, що у 2016-2017 роках російський уряд надав фінансову допомогу ВПК на суму $11 млрд та об’єднав усі банківські послуги для оборонних виробників у державному банку Промсвязьбанк.
.
Відсутність необхідного фінансування та борги великих підприємств оборонної промисловості значно вплинула на їх дослідницькі можливості та процеси демонстрації продукції, а відтак, і на її якісь. Зокрема, як приклад, можна згадати вихід одного з головних імпортерів російського озброєння — Індії — зі спільного проекту розробки і виробництва винищувачів п’ятого покоління Су-57 у 2018 році.
.
Індуси вважали, що літак був занадто дорогим, погано сконструйованим і оснащений старими та ненадійними двигунами.
Проблеми з експортом
За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), який займається вивченням конфліктів, питань контролю над озброєннями та роззброєння, у порівнянні з попередніми роками, в період 2017-2021 років постачання зброї по всьому світу зросло на 4,6%. При цьому, експорт російської зброї за цей час знизився на 26%, тоді як США, навпаки, збільшили свій на 14%.
Як зазначають дослідники SIPRI, зниження обсягу російського експорту майже повністю відбулося внаслідок скорочення постачання зброї до Індії та В’єтнаму. У порівнянні з 2019-м, у 2020 році продаж російської зброї знизився на 6,5% — з $28,2 млрд до $26,4 млрд відповідно. Слід відзначити, що показник продажу озброєнь РФ знижувався три роки поспіль, а російські підприємства у цій сфері показали одне з найбільш різких падінь. Експерти пов’язують це, крім недофінансування, також із завершенням оборонної держпрограми на 2011-2020 роки, та наслідками пандемії COVID-19.
Серед ТОП-25 найбільших виробників зброї в попередні кілька років значилися дві великі російські компанії — Об’єднана суднобудівна корпорація та Алмаз-Антей.
.
Їх спільна частка станом на 2019 рік складала лише 3,9%, а доходи скоротилися сукупно на понад $700 млн. Із зазначеного рейтингу випала Об’єднана авіабудівна корпорація, у якої виручка знизилася на рекордні $1,3 млрд. В SIPRI вважають, що викликами для цієї корпорації стали конкуренція на внутрішньому ринку та скорочення державних витрат на модернізацію флоту (привіт крейсеру «Москва»).
.
Санкції проти російських компаній та встановлені урядами квоти на придбання зброї з РФ відіграли вирішальну роль в обмеженні їх глобальної присутності на ринку озброєнь. Це призвело до того, що РФ поступово зміщується вниз в рейтингах найбільших експортерів зброї, хоча поки що залишається у ТОП-5. Як свідчать дані SIPRI, за підсумками 2021 року РФ займала третє місце в світі за експортом зброї і військової техніки. З другого місця в попередні роки її витіснила Франція, а перше впевнено тримають США. Однак, зазначений рейтинг виходить з кількісних показників, але вони не можуть свідчити про якість озброєння, зокрема російського, до якої завжди були питання, і сьогодні це виходить на перший план через призму війни в Україні.
Крим виліз боком
Доступ до іноземних компонентів, які постачали країни ЄС та Україна, були втрачені Росією ще після вторгнення в Крим та Донбас у 2014 році.
.
Задля розгортання власного виробництва РФ заявила про початок низки програм з так званого «імпортозаміщення», однак, цього досягти так і не вдалося, про що визнавалося і на рівні Ради безпеки Росії.
Натомість ще однією, не менш болючою проблемою для РФ є її залежність від імпортних верстатів та іншого обладнання, необхідного для виробництва продукції військового призначення. Нездатність налагодити власний випуск компенсувалася імпортом з країн ЄС, Японії та Китаю. До початку вторгнення в Україну в лютому 2022 року Росія також критично залежала від тайванського імпорту напівпровідникових мікросхем, які є ключовим компонентом для високоточних боєприпасів.
Не варто забувати, що до анексії частини території України в 2014 році українська оборонна промисловість також постачала в Росію певні компоненти, агрегати військового чи подвійного призначення. Це, зокрема, вертолітні та газотурбінні двигуни, ракети, транспортні літаки та інші вироби. Після 2014-го українські підприємства та науково-дослідні установи, які або виробляли комплектуючі, або виконували науково-дослідні програми для російського ВПК та космічних програм, розірвали відносини з країною-агресором.
.
Це суттєво вплинуло на витрати РФ на виробництво нових систем озброєння та техніки. Так, неможливість придбання українських двигунів позначилось на можливостях російського військового суднобудування, зокрема, затримку будівництва та скасування окремих проектів, таких, наприклад, як будівництва морських фрегатів типу «Горшков», продажі деяких незавершених проектів Індії тощо.
.
Між тим, західні санкції, включаючи заборону на експорт усіх компонентів передових технологій до Росії, ще більше загострили проблему. Вони продовжують негативно впливати на здатність підприємств та компаній російського оборонпрому здійснювати виробництво радарів, навігаційно-пілотажних систем, головок самонаведення, модулів радіоелектронної боротьби та інших ключових компонентів.
Відповідно, кількість підприємств ВПК Росії продовжує скорочуватися, а ті, що ще працюють, мають великі проблеми з постачальниками, які з кожним тижнем все важче вирішувати.
Втрата РФ частки ринку — питання часу
Не можна не згадати у цьому контексті і того іміджевого впливу, який зазнає російська воєнна машина, зокрема, що стосується якості військової техніки. Численні фото та відеоматеріали про її знищення ВСУ, теробороною та звичайними громадянами спонукає до поглиблення і так існуючого занепокоєння імпортерів російського озброєння та переоцінки його військового потенціалу.
.
До українсько-російської війни 2022 року серед низки імпортерів існував певний консенсунс, який полягав у тому, що російські системи озброєння хоча й не такі «наворочені», як західні, однак, з огляду на співвідношення «ціна/якість» є доступною альтернативою західній зброї. Але, схоже, це сприйняття виробів російського оборонпрому може бути цілком заслуженою втратою Росії у цій війні, причому, неминучою.
Агресія Росії проти України, на думку багатьох військових експертів, спричинить зміну в попиті, пропозиції та пріоритетах у військових закупівлях не лише у Європі, але і в усьому світі. Країни, зокрема, ті, які здійснюють постачання зброї в Україну, а також, які знаходяться далеко від театру воєнних дій, але спостерігають за ним, засвоюють уроки цієї війни, як політичні, так і суто технічні.
.
Російсько-українська війна дає новий досвід, який може суттєво змінити пріоритети в закупівлі озброєнь. Аналіз того, як використовується сьогодні на полі бою чи в повітрі те чи інше озброєння, хто його виробляє, яка його надійність та ефективність, призведе до змін постачальників озброєння на глобальному ринку та диверсифікації закупівельної бази. І очевидно, що застаріле і як виявилося малоефективне озброєння яке клепає для зовнішнього постачання російський оборонпром стане малозатребуваним у сучасному високотехнологічному світі і в нових умовах ведення збройних конфліктів.