У викладанні це заборонено давно. Тепер стосується загалом вживання мови у стінах університету студентами, викладачами, адміністративним персоналом і у позалекційний час.
У цього рішення є важливий аспект.
Сталося так, що я був поінформований про спадок, який отримав від доброчинця генерал Залужний. На прохання мого хорошого товариша Віталія Портникова шукав контакти отримувачів спадку, щоб звести їх з юристами померлого доброчинця. Повідомляти про спадок повинні ті, хто його отримав. Так і сталося. Після генерала Залужного заявив про отриману підтримку УКУ, потім уже було повідомлено про спадок для Києво-Могилянки й одного талановитого музичного колективу.
Бажання померлого полягало не просто у підтримці університетів, а у підтримці розвитку української мови серед молоді і у суспільстві. З Віталієм Портниковим теж радилася про найкращі форми підтримки.
Тому це рішення Києво-Могилянської Академії повністю виконує волю великого українця.
Микола Княжицький
До шести років я була ру₴₴коязичним рєбьонком, який швидко безболісно перейшов на українську. І в третьому класі уже писав такі твори українською, що учителі зачитували колегам в учительській. Це в прикордонному з РФ регіоні, де до Курська палкою кинути. Батьки легко повернулись до своєї рідної мови теж.
Я читала Лєскова, Прішвіна, Маміна-Сібіряка, Зощенка, Житкова — тобто все те, що палкі любителі культури сусіда навряд чи відкривали. Але вважаю, що для для того, щоб вважатись розумною людиною треба осилити Гемінгвея, Флобера, Йонеску, Даля, Вайльда, Джейн Остін і Франца Кафку. Бо Достоєвський лишить лише депресію і злість, а Теодор Драйзер навчить мислити і задуматись над людськими вчинками.
Тривалий час я не знала, попри близкість до кордону РФ, хто такі Кіпєлов, Ночниє снайпєри, Король і Шут. І оце все — моя мати діставала мені якісну західну музику. Це було заохочення до моїх успішних конкурсів, олімпіад, наукових робіт. А інколи питаю Богдана: «А хто це?», коли з’являється новина про якогось там хорошего ру₴₴кого. І не дуже хорошого.
Раніше мій чоловік на зорі наших стосунків «вызывал машиночку к подъездику». Зі мною — він лише інколи використовує її в гротескних спічиках. І є робочий мемас про «випускника гімназії імені Пушкіна». Ще дуже рідко я з нього кепкую саркастично про «карєнних кієвлян» — хоча він справді хороший киянин)
Нагадаю виступ Путіна 2016 року, де він окреслював своїм урядовцям, на чому базуються ідеї ру₴₴кого мира. На язикє.
«Сбережение русского языка, литературы и нашей культуры — это вопросы национальной безопасности, сохранения своей идентичности в глобальном мире. Роль русского языка в такой многоликой, многонациональной, красивой стране, как Россия, еще и в том, чтобы создавать единую российскую нацию, быть языком межнационального общения», — сказав Путін.
Хто думає, що брешу, ось є записане відео. Де прямо сказано, що це інструмент для єдіной нациі.
Далі ось чітке пояснення, хто є частиною «ру₴₴кого мира». Язик там база!
Ось іще одне, місячної давнини, де Путін каже, що ру₴₴кій язик «скрєпляющая сіла СНГ».
Після того, як ро₴₴ійські ракети обвалювали університети в Харкові, Миколаєві, обстрілювали факультети нашого флагмана університету Шевченка — мові окупанта не місце. В лекторіях і коридорах. Бо це офіційна установа. Ценз доступу в кращі вузи — високий бал з української мови. Тому не треба ляля, що комусь в Могилянці складно нею говорити.