Какістократія. Влада найгірших

Саме звідси всі ці великі і маленкі прой*оби, плівки єрмака, зустрічі літаків, ресторани велюр, саакашвілі і безліч дрібних шнирів кожен зі своїм «інтересом» навколо.
Хто перший добіжав «до тіла» — той і урвав більше. Але тільки сьогодні — завтра може бути хтось більш спритним.

Бісяться всі.

Ватани в розпачі, що елегантний злив під рашку, реванш, не вийшов — увесь потенціал монобільшості витратили на якусь фігню — умовно кажучи на процедуру. Посадити нікого не здатні, навіть налякати не здатні — ніхто вже не боїться.

Ігорвалеріч і ко бісяться — що просту нібито оборутку по поверненню активів і закриттю всіх міжнародних судів — розтягнули в часі і з рештою втратили час і втратили момент «скачка» — зараз всі також бояться і не вірять. Спізнились.

Виборець біситься, що теж жодна з обіцянок не виконана — а деякі зараз взагалі обіцянки виглядають як невдалий і несмішний жарт кварталу. Типу «економічного росту в 40%» і «подолання корупції» гг.

В чому прикол какістократів — ніякі очікування не можуть бути реалізовані — ні гарні, ні погані — просто тому що раки. І це вже всім остаточно зрозуміло.

Тому рвати будуть всі — «мер черкас» це тільки початок. Шакали вже почули запах крові, скінчився ваш зеленський.

Ні, зараз ще будуть спроби «об‘єднатись навколо лідера, бо прийдуть ще гірші — бандоси та росіянці».
І може хтось спробує об‘єднатись, чому ні?

Але все і тут буде марно — вони і це ваше «останнє об‘єднання» не проє*буть, так поламають.
Просто доля в них така.

Втім — нікого не шкода.

 Sergii Iesipov