Люди швидко все забувають — хто такий Тарас Чорновіл забули, що казати про якихось ветеранів у СІЗО. То я нагадаю трішечки. Ігор Гуменюк мав всі шанси загинути разом із Небесною Сотнею. Міг загинути у Пісках у 2014-2015 у складі «Січі». Не загинув. Далі хотів переводитися з «Січі», яку вивели, у «Карпатську Січ», яка тоді залишалася на передовій у складі 93 ОМБр. Але не перевівся: сталося 31 серпня 2015 року, вибух під Радою. Загинули нацгвардійці.
(Нагадаю: ВР тоді турбувалася про особливий статус Донбасу)
Далі Ігоря Гуменюка вісім років судили. Ви можете думати, що ту гранату кинув не він. Можете кричати, що абсолютно точно знаєте — він, він. І у ЗМІ можна знайти впевнені «кинув», «вбив», «втік». Але один-єдиний факт залишається фактом: вісім років вироку не було.
У Ігоря з 2014 року був позивний Дубенко.
Дубенко — це прізвище, під яким ОУНівець Микола Лемик записався на прийом до радянського консула. Під час тієї розмови Микола вихопив із внутрішньої кишені пістолет і зі словами: «… за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання…» застрелив консула. Потім поранив одного з охоронців, дочекався польську поліцію і здався їй. «Це було обов’язковою умовою плану: не дати себе вбити охороні, щоб мати змогу свідчити в суді».
У 1939 році, коли нацисти напали на Польщу, і політичних в’язнів пересилали, Дубенко/Лемик зміг втекти. І зміг боротися далі.
Ігор втекти не зміг. Не знаю, чи планував. Не знаю, що саме планував…
Але — чомусь його винуватість довести так і не змогли.
Але — він був чудовим бійцем, і міг би бути корисним на фронті, якби йому — досвідчений людині, провину якою не довели за десятиліття — дали змогу туди повернутися.
Дуже шкода, що все так. Побачимося.
Щось потрібно робити з багаторічним перебуванням у слідчому ізоляторі. З такою практикою ні про яку інтеграцію у Європу не може бути і мови.
Я розумію, що заборонити український дубляж набагато легше і ефектніше, аніж реформувати систему судового слідства. Але для мене загадка, чому монобільшість не займається цим питанням. Зрештою, це в їхніх інтересах, для себе б мали постаратися.
Здавалося б, є законодавчо встановлені терміни тримання під вартою — забезпечте їх виконання. Встановіть обмеження на кількість «продовжень», коли людину роками водять до суду, тільки щоб продовжити їй термін утримання в ізоляторі.
Це все проблема великої, неповороткої, дуже добре оплачуваної машини суду і слідства, яка взагалі нікуди не поспішає. Ні слідчий, ні суддя не відчувають жодного дискомфорту, від затягувань не страждає ні їхня зарплата, ні трудовий стаж, ні пенсія.
Єдино можливий варіант — не вклалися у передбачений законом термін — все, випускайте. Наступного разу будете краще ворушитися. Так, якась частина злочинців уникне покарання. Але велика частина випадкових людей не сидітиме роками у в’язниці, і кримінальні провадження трохи менше використовуватимуть для зведення рахунків з неугодними, у тому числі з політичними опонентами.
І взагалі незрозуміла ситуація, коли злочин стався на очах десятків людей під камерами фіксації. От чоловіка вісім років тримали щоб що? Щоб він зрештою зламався і визнав, що це він кинув гранату на мітингу? Так навіть за нашими законами людина не повинна свідчити проти себе.
Вісім років в очікуванні чого? Що підросте нове покоління свідків?
Або як з Яриною Ар’євою. Сьомий місяць слідства після аварії, щоб через півроку «знайти» у її поведінці сліди маріхуани? Чи вони готуються слідчий експеримент провести у той самий день і час, чекають поки Земля зробить повний оберт. Сподіваюся, хоч жертві повторно ногу не ламатимуть для чистоти експерименту.