«Моє обговорення було з паном Лукашенко – це правда. Телефоном, коли ці люди (бойовики «Вагнера» — ред), наскільки мені відомо, автобусами заїхали на територію Білорусі. Я щось чув, що вони там звідкись згідно операції летіли, я не знаю…» (тобто, ще до затримання «вагнерівців» білоруськими спецслужбами)
Ще. Можете собі уявити подібну публікацію у якійсь «Вашингтон пост»?
Директори ЦРУ та військової розвідки прийшли на доповідь до президента США напередодні наймасштабнішої в історії Америки спецоперації, ціль якої — захопити ворогів нації, відповідальних за вбивства американських військових, тортури та знищення цивільного літака.
Президент США чимось дуже зайнятий. Захоплення ворогів Америки для нього — це якась другорядна справа. Тому керівників спецслужб він не приймає. Натомість до них виходить секретар президента, каже, що сьогодні в Овальний кабінет не потрапити. А якщо ви тут прийшли по справі якоїсь там спецоперації, то давайте її перенесіть! Не на часі!
Уявили?
І до того, як ця стаття вийде, президент півтори року бреше як сивий мерин — про те, що все це «маячня», вигадки опозиції та іноземна інформаційна диверсія!
Тепер декілька риторичних питань:
— Наскільки б швидко ФБР (яке займається контррозвідкою), затримало б секретаря президента для допиту, а може й для арешту?
— Наскільки б швидко Конгресс почав би процедуру імпічменту?
— Наскільки б швидко проти президента США об’єдналося суспільство, наскільки б швидко ми побачили масові акції протесту, наскільки б швидко суспільні авторитети закликали б до відставки?
Американським президентам імпічмент оголошували через публічну брехню нації!
Тільки добровільна відставка може змити цю ганьбу!
Допоки брехня і неповага до суспільства будуть вважатися нормальною політичною практикою…
Допоки кадрові рішення будуть приймати одні, а відповідальність нести інші…
Допоки люди без декларацій і допуску до державної таємниці, а деякі, навіть, і без оформлення на держслужбу будуть на свій розсуд приймати доленосні для країни рішення…
Допоки лояльність до начальства буде основними критерієм, а непотизм — принципом формування керівної команди…
Допоки розвідник, воїн, бойовий офіцер не будуть захищеними щодо своїх професійних і сміливих дій…
Доти наші інституційні механізми будуть слабкими, а країна вразливою перед ворогом.
Сподіваюся, ви ще пам‘ятаєте, що історію про офшори Зеленського, несплату ним податків та 40 мільйонів крадених у Приваті коштів, котрі йому переказав за кордон Коломойський, оприлюднив понад рік тому Володя Ар‘єв на Прямому. З датами, назвами компаній та номерами рахунків. Я це точно пам‘ятаю, бо був на тій передачі залученим експертом. Але тоді матеріал сенсацією не став. Як і після численних наших згадувань у ФБ. І лише після публікації Пандора пейперз ці факти стали фактором суспільного життя.
Не знаю, чи пам‘ятаєте, але фабулу справи вагнерівців першим оприлюднив Бутусов. А блогери та журналісти, котрі мали інсайди з відповідних правоохоронних чи спеціальних структур, зокрема, Тарас Березовець та я, підхопили і розвили тему. Однак, суттєвого впливу на суспільство вона не мала. Аж поки не стало відомо про розслідування Біллінгкат. І тут заметушилися всі зелені пропагандони, включно з самим Янелохом. Судячи з усього, фільм Грозева, як і матеріал про офшори, неможливо буде утримати в рамках Фейсбука, а значить, він завдасть чергового серйозного удару по авторитету й рейтингах влади. Хоча, для нас із вами там не буде нічого нового.
Не менш скандальний злив яскравої та зухвалої операції зі звільнення наших бранців з донецької тюрми-катівні (не кажу вже про стрільбу по самому Шведу та штурму тренувальної бази ГУР МОУ), взагалі майже не привернув уваги суспільства. Мабуть, тому, що про нього досі не написали іноземні ЗМІ. Хоча патріотичні українські журналісти та блогери криком кричать.
«Ібо нєсть пророка в отєчествє свойом»?