Ходжес, Брідлав, Пайфер. Що радять Україні американські зіркові генерали?

Філіп Брідлав, Марі Йованович, Бен Ходжес, Стівен Пайфер, Александр Вершбоу. Цього тижня Україну відвідала американська делегація з дипломатами та військовими високого рівня. У складі були екс посли США, генерали, командувачі сил НАТО.

Вдалося записати декілька інтерв’ю з американськими високопосадовцями та дізнатися їхню думку щодо реальних спроможностей Росії вести війну, перспектив України вступити до НАТО та ситуації на східному фронті альянсу.

Бен Ходжес — генерал армії США, офіцер у відставці. Пройшов війни в Іраку та Афганістані, отримав поранення. З 2014 по 2017 рік був командувачем Сухопутних військ США в Європі. Зараз займається науковою діяльністю. Саме Бен Ходжес у 2015-му році першим порушив питання вразливості Сувалкського коридору і можливості нападу Росії на країни східного фронту НАТО.

«І знову ж таки, з практичної точки зору, Україна і НАТО потребують здатності погрожувати Севастополю. Змусити командира ВМС в Чорному морі відчувати себе некомфортно на своїй нелегальній базі. Отже, удари, підводні міни — речі, які загрожують їхньому порту. Аби сказати Кремлю: «Якщо ви робити це, ми зруйнуємо саму причину, через яку ви хотіли отримати Крим». Це по-перше.

Продовжувати покращувати протикорабельні ракети, по типу вашої системи «Нептун». Я сподіваюся, Сполучені Штати роблять все, що можуть для того аби допомогти посилити ці спроможності в захисті берегової лінії. І тоді я б хотів, щоби росіяни були дуже-дуже стривожені тим, що Україна має спроможності зруйнувати цей нелегальний міст в Керченській протоці. Я думаю, що це був би доволі символічний удар. Якщо що, мені подобаються мости. Просто не цей».

Філіп Брідлав — американський військовик, генерал. Верховний головнокомандувач Об’єднаних Збройних Сил НАТО в Європі (2013—2016). До цього був командувачем американських Військово-повітряних сил у Європі та Африці. Брав участь у війні у Перській затоці та в Афганістані, має низку найвищих військових нагород армії США. У 2016 отримав Орден князя Ярослава Мудрого V ст. за значний особистий внесок у розвиток відносин України з НАТО, відстоювання державного суверенітету і територіальної цілісності України.

«Я дуже пишаюся тим, що робить ваша армія. Я був Верховним головнокомандувачем НАТО в Європі, коли у 2014 році на вас напали. Тоді ви мали горде військо, але воно не було готове до великої кількості питань. Армія добре служила, і як чоловіки, так і жінки були хоробрими і не мали проблем з тим, аби піти воювати. Але загалом тоді армія потребувала істотних змін.

І вже зараз я бачу абсолютно іншу армію. Я пишаюся тією роботою, яку проробила ваша нація і армія за ці роки. Я думаю, що це те, що варто відсвяткувати. Я все ще думаю, що попереду багато роботи як у повітрі, так і в морі. Саме на цьому я би фокусувався».

Стівен Пайфер — американський дипломат, 3-й Надзвичайний і повноважний посол США в Україні, з 1998-го по 2000 рік. За радянських часів працював в американському посольстві в СРСР, після чого став заступником начальника відділу у Держдепартаменті, який відповідав за співпрацю з Радянським Союзом аж до його розпаду. В Україні нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня – як голова робочої групи політичних та економічних реформ. Зараз займається науковою діяльністю, спеціалізується на питаннях контролю озброєнь, Україні та Росії.

«Гадаю, за останні півтора місяці ви помітили, що США і Європа намагаються робити більше. По-перше, надати більше військової допомоги і оборонного обладнання Україні. І тут я не погоджуюся з тими, хто стверджує, що це наближає війну. Я думаю, що навпаки, коли ми посилюємо обороноздатність України, це насамперед знижує вірогідність того, що Кремль вирішить атакувати. Також зверніть увагу на посилення військової присутності НАТО на Східному фланзі, у Країнах Балтії і Польщі. Це ще один сигнал для Кремля, що Захід сприймає ситуацію дуже серйозно. Та я не думаю, що Україна може тут щось вдіяти. Гадаю, це задача Заходу. Коли йдеться про військову допомогу, то ситуація трохи інша. Можуть бути спеціальні правила, але тут вони відходять на другий план, а в пріоритеті стає надання допомоги Україні. Це розглядається як можливість переконати Кремль, що не варто розпочинати новий військовий наступ».

***

Тож американські генерали і посли вважають, що поки у Росії немає достатньо сил, щоб здійснити масштабний наступ і вести велику війну. Друга спільна думка про те, що політичні сили в Україні ведуть себе досить дивно, враховуючи, що ворог на порозі. Лідерам варто об’єднати зусилля, і неважливо наскільки сильно вони ненавидять одне одного. І третє — що би не сталося — продовжувати реформи, в оборонці зокрема та в країні, в цілому.

censor.net