ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. МОЖНА БУЛО РАНІШЕ

Подія знакова. Розмахувати кулаками московських попів ніхто не примушував — самі винні.

Очевидно, терпіння людей доходить до краю, а московські попи безсилі проти волі народу. Але одна думка мені не дає спокою.

2019 рік. Верховна рада з подачі президента Петра Порошенка приймає закон за яким, слідкуйте, християнські культові споруди переходять тій конфессії за яку проголосувала більшість громади певного населенного пункту. Тобто саме за те, що сталося у Хмельницькому. Була передбачена відповідна процедура. Все могло початися ще тоді — по всій Україні.

Був ще й другий закон, за яким церква має включати в назві країну, де знаходиться її духовний центр, тобто УПЦ МП мала називатися «РПЦ в Україні». Протягом трьох років треба було просто виконувати закони, прийняті за Порошенка і не знадобилося б ніяких мордобоїв. Проте.

Українці обрали в президенти того хто обіцяв «просто перестати стріляти» і «зійтися посередині». Разом із Зеленським у владу прийшов виконавчій продюсер «Кварталу 95» Сергій Трофімов — відвертий лоббіст інтересів УПЦ МП. На три роки переходи до ПЦУ були заблоковані, а влада стала відверто підігравати УПЦ МП.

До кричущого дійшло. У жовтні 2020 р. в той час як Зеленський на Фанарі зустрічався зі Вселенським патріархом, Трофімов під час служби прислуговував очільнику московських попів митрополиту Онуфрію.

Закони прийняті за Порошенка саме зеленою командою були заблоковані і повністю вони не розблоковані ще й досі. Не так давно була інформація про те що СБУ перешкоджає переходам громад УПЦ МП до ПЦУ. Зрозуміло чому. За каноном, ПЦУ на службах возносить молебни за світського творця автокефальної української церкви — п’ятого президента Петра Порошенка. Так само як за князя Володимира Великого. Це — вже на сторіччя і більше.

Переконаний, те що сталося у Хмельницькому так само викликало люте невдоволення ОПУ, не дарма вчора заступник голови ОДА вже волав у зверненнях: «Астанавітєсь!»

Фіг їм. Прибічники Зеленського багато реготали у 2019-му з «армовіру», гасла порохоботів «Армія. Мова. Віра». Тепер вони самі змушені їх реалізовувати — неоковирно і піарячись де тільки можна. Порошенко програв вибори, але виграв зовнішню та внутрішню політику держави, як вірно помітив Юрій Луценко.

Звісно можна було зробити те саме набагато швидше і без такої кількості загиблих. Але ж населення увірувало в «баригу і мародера». Населення захотіло «в разі чого посміятися». Посміялися.

Дмитро «Калинчук» Вовнянко

P.S.

У Хмельницькому після дикого побиття українського бійця членами дрг московського патріархату почалися процеси, які можуть дуже жорстко вилізти боком Зеленському та його недоукраїнській владі. Містяни самі зорганізувалися й провели майже спонтанні збори, за якими можна простежити пряму підтримку міського голови свободівця Симчишина. Понад 1000 громадян висловилися за перехід храму й парафії до ПЦУ. Відразу на місці появилася комісія, яка отримала ключі й зайшла в храм описувати майно. Тим часом скликана позачергова сесія Хмельницької міської ради, де мають розглянути питання про припинення користування всіми земельними ділянками в місті московською церквою.

І тепер процес може піти некеровано з боку влади. Якщо на Заході України все пройде доволі швидко й «у одні ворота», то в інших регіонах може дійти до жорсткого протистояння. Просте питання: Зеленський та його промосковські кроти й реваншисти саме цього добивалися? Якщо так, то їм це вдалося. Понад три роки ці владні виродки неприховано підтримували московську церкву. Їх позицію не змінило навіть велике вторгнення. І відчуття безкарності та вседозволеності, яке вони привили московським попам, зараз вилазить назовні, а люди терпіти не хочуть. Чи такий сценарій корисний для України? Звісно, що ні! Але відповідальність за всі ці протистояння, які можуть спалахнути, несе виключно влада. Вона тупо й цілеспрямовано вела країну до релігійних протистоянь під час війни.

У них був безболісний сценарій від влади Порошенка — зміни в закон про свободу совісті передбачали два механізми видавлювання московської церкви: через перейменування з обов’язковою перереєстрацією та з чіткою схемою переходу церковних громад. Слуги путіна Зеленського за наказом Банкової заблокували цей процес і навіть переслідували тих, хто виконував пряму норму закону. А до 2021-22 років з тієї московської структури залишилися б лише маргіналізовані залишки. Але Зеленський хотів зберегти це вороже охвістя, лише приручити його й зробити лояльним до себе.

Був ще один варіант, який Зеленському подарувала Європейська Солідарність — законопроєкт 8221, який передбачав заборону цієї церковної структури ворога. Його в Раді за наказом з Банкової заблокував Стефанчук і заборонив вносити в порядок денний, як він уже поступав і до цього з початку березня минулого року. Тепер, пане Зеленський, їжте, що самі собі наготували.

У цієї влади є два варіанти (пропєтлять, надіюся, більше не спрацює): підтртимати московських попів і остаточно показати, що вони на стороні ворога; піти на радикальні заходи по усуненню московського попівства. Але діяти за законом та навіть елементарно передбачати ситуацію та мінімалізувати наслідки ці недоумки неспроможні. Тому ефект у будь-якому випадку буде негативний для країни й згубний для самого Зе. Але: як постелиш, так і ляжеш. Якщо стихійний рух: «наше місто (район/область) без московської церкви» почне ширитися, владі буде непереливки й у людей до цих […] питань буде все більше. А в кожному окремому місті для спалаху досить навіть незначних інцидентів чи провокацій, які запросто може запустити сама москва.

Хочете ще лайна від зеленої влади в контексті інциденту в Хмелницькому? Виявляється, після побиття бійця московськими попами та їхніми храмовими служками вони (попи) самі ж викликали поліцію, настільки були певні, що влада й МВС їх завжди будуть покривати, як це було раніше. І вони не помилилися. Підопічним Клименка добре втовкмачили, на чиїй стороні влада.

Тому, попри всю дикість ситуації вони не застосували жодних дій до нападників і московських диверсантів, а натомість, склали протокол проти бійця якого били московські прислужники та затримали його за ст. 173 КУпАП «дрібне хуліганство». Я прогнозував, що проти нього буде й кримінальне провадження від ДБР за статею, аналогічною тій, яку інкримінують московському агенту Павлу Лєбєдю — це 161 стаття КК (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань). Якщо збурення в народі стихне, то хлопця таки посадять. Бо у силових структурах, судах та владі зараз переважають промосковські погляди.

А, так, між іншим, в Україні йшов  десятий рік війни з расєєй і 14-ий місяць її страшної кривавої фази…

Зараз у орвелліських традиціях влада почне брехати на всі заставки й розповідати, що вони все завждивчасно й правильно робили, ніколи московитів не підтримували й у всьому білі й пухнасті, а «вот прі вашєм Парашєнкє…» Я вже за цей тиждень мав удосталь ефірів та текстів, де показував, як з першого дня при владі Зеленського московських попів покривала вся ця зелена влада без якихось прогалин і нейтралітетів — усіх, хто був проти московської церкви відразу виганяли навіть з районних держадміністрацій. Продовжилося це й після вторгнення 24 лютого.

Тоді спершу різко проти законопроєкту про заборону діяльності московської церкви в Україні виступив спікер Стефанчук, який, порушуючи норми регламенту, заблокував розгляд відповідного законопроєкту. Тоді він говорив виключно про те, як слуги відстоюють релігійний мир і спокій в Україні, хоча вже були відомі численні докази причетності московських попів так званої «упц» до окупації й розправ проти українців. А насправді, тоді слуги й опа аж пищали, так мріяли домовитися з путіним. І лояльність до його церкви була одним із фундаментів.

Далі в опі почали розкручувати мантру, що онуфрвївська «упц» не має нічого спільного з московською рпц. Настільки це падлюча брехня, гадаю, писати зайве. Я лише нагадаю пару проповідників «онуфрієвсько-руцкогог міра».

* У березні торік після спілкування з емісарами путіна в Стамбулі цю мантру від імені опи проповідував Подоляк.

* Далі тему товкли майже всі слуги Зеленського в Раді, але найбрутальніше рвав горлянку давній українофоб і дуполиз голова профільного комітету Потураєв. З нього дехто в нас також пробував вималювати «проукраїнського політика» (як з Рєзнікова антикорупціонера!), але нагадаю — саме Потураєв був співавтором законів про обмеження української мови, як державної та допуску на наші екрани московського пропагандистського кіно, включно з «прославлением русскага оружия». Отже, цей московсько-зелений лизоблюд договорився до того, що звинуватив у держзраді всіх, хто до абревіатури онуфріївської «упц» додає дві букви — «мп».

* Тоді ж міністр Ткаченко неприховано підтримував цю псевдо-релігійну організацію й спростовував можливість переходу Лаври в оренду до ПЦУ.

До речі, згаданий тут Потураєв знову долучився до порятунку московського осідку в Лаврі. Він уже пропонує не виселяти московську церкву до рішення суду по суті позову, хоча сам суд такого обмеження не накладав. Про такий хтивий план — під приводом потреби судового рішення затягнути виселення й потім залишити попів у Лаврі, усунувши лише найодіознішого та біснуватого Павла Лєбєдя, я вже писав 29 березня.

Усі ці істоти досі на своїх посадах. Про яку дерусифікацію ви говорите?

Тарас Чорновіл