До мого поста прибігли кілька осіб, які розказали, що зелені піжами на урочистостях до 80-ї річниці висадки в Нормандії це нормально. Мовляв, президенту хлопали, ветерани плакали. І взагалі нема такого поняття, як «червнева спека» на пляжах Франції.
Деякі панянки навіть працюють журналістами в західних ЗМІ. Хоча паралельно розказували у вʼю, що мають родичів у Росії, з якими не говорять про політику. В мене родичів у Росії нема і я говорю про політику.
Що я хочу сказати, можна бути ремісником у професії, але варто відчувати суть. Без розуміння смислу так можна і переклепувати новини із телеграм-каналів ОП до труни.
Хлопали не Зеленському та Єрмаку. Хлопали Україні, яка попри бездарне держуправління і хейт в бік військових бореться за своє життя. Бореться достойно попри всі проблеми.
Аплодували не небритим політикам у зелених піжамах. Аплодували нашим воїнам, які прямо зараз під червневим сонцем вмирають на полі бою. Хлопали незламному суспільству, чи бодай його частині, яка не хоче жити в новому СРСР з новими Сандармохами, Биківнями та Розстріляним Відродженням.
Ветеран, який намагався поцілувати руку Зеленському — не упоротий фанатик Зе. Це досвідчений боєць, який хотів проявити солідарність із символом України. Був би там ветеран Азовсталі чи Сирський, чи Залужний — було би те саме. Було би навіть чесніше аби ветеран висадки в Нормандії зустрівся з ветераном на протезі, 20+ років, який пройшов Бахмут чи Часів Яр.
Піжами важливі. Коли це обличчя держави. По одежинці зустрічають. Нічого натягувати на себе оливу, якщо не маєш до неї безпосереднього стосунку. У мене купа оливкового одягу — дорогого та довоєнного, але я не шастаю у ньому на зустрічі, де є реальні ветерани.
Також я вмію помічати деталі, сценарні задумки і меседжі. Для цього досить віддивитись ключові трансляції і піар-стратегію Макрона за останні півроку — де є ставка на лідерство у ЄС і увага до України небачених масштабів.
Ну а тепер фінал. Про факапи треба говорити. І варто чесно визначати, що світ аплодує не Зеленському, а українському народу. Народу, який Зеленський не надто готував до найбільшого випробування у його долі.
Можна говорити правду, аби урешті ми щось здобули. А можна розказувати, як Зеленський зривав овації, тому треба закрити рота і не заважати лідеру.
Я збираюсь жити і працювати в Україні та для України. І так, мені важливо, аби ми вигребли після цих піжамних вечірок. Це моя місія докрутити те, за що мою родину по матері викорчовували та вбили на дві третини. Робити кебаби в Канаді завше встигну.
Крапка.
.
Церемоніальний легітимний дурачок, схоже, існує лише для гундосення відосиків і розказування бидлу казок про те як не втікли сталеві яйца.
До речі, ця фотка спростовує всі міфи гнійної зеленої пропаганди.
1) Заходу пох з ким працювати в Україні. Стане на чолі держави шахтьор Вася, вони будуть працювати з Васею.
2) Роль клоуна в світі і в світовій ієрархії не більша ніж пса Патрона