Походу Печерське судилище і судді, які захищали дисертації у Татарова — готуються судити ще одного генерала Наєва.
Ймовірно «за перевищення службових повноважень». А що це за перевищення — що тихцем від Банкової проводилося розгортання в межах компетенції та куцих ресурсів. Нагадаю, прямо до вторгнення потужними казали, що армія не на часі, дороги — наше все.
Тому Сергій Наєв правильно зробив, що пішов у люди, і пояснив, що було у переддень війни.
«23 числа на мій пункт управління командувачу Сил оборони України не заходила жодна інформація від будь-якої посадової особи, що завтра відбудеться війна.
– Ні від ГУР, ні від Міноборони, ні від кого?
– Ні від кого. Я – командувач Силами оборони України. Я не отримую письмову інформацію, що завтра буде війна. І на моєму пункті управління під вечір, десь 22 година, мій начальник розвідки, полковник, отримує інформацію від друзів неофіційним шляхом.
Йому її пересилає друг на відповідний месенджер. Це розмова двох російських солдатів, і вони між собою обговорюють, що о 6 годині ранку 24 лютого їхній російський безпілотник буде над російською колоною на території Сумської області.
Я запитую свого начальника розвідки: «Ви вірите цій інформації?». Він каже: «Не можу підтвердити чи спростувати». Я якимось внутрішнім переконанням, перебуваючи у вирі цих подій, спілкуюся зі своїми командувачами, живу тією ситуацією, яка є. Я знімаю слухавку і знову кажу 7 командувачам, що, на моє переконання, о 4 годині ранку 24 числа РФ розпочне широкомасштабне вторгнення.
Я ще раз кажу: для того, щоб своєчасно розгорнути сили оборони, необхідний час в ретроспективі за декілька місяців до цього. А те, що відбувалося в ті стислі терміни, це було внаслідок, по-перше, ініціативи, самостійних рішень головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного, мене як командувача Силами оборони України, інших командувачів, які проявляли цю ініціативу.
В ту ніч 23-го я прийняв рішення на постановку морських мін в акваторії Чорного моря вздовж узбережжя Миколаївської й Одеської областей. Без всяких рішень про застосування, без правового режиму воєнного стану. Українські військові кораблі в ніч з 23 на 24 вийшли в акваторію моря і поставили ці мінні поля».
Там багато цікавого про те, як українські парламентарі наплювали на особливості правового режиму воєнного часу. А це суттєво звʼязувало руки військовим у розгортанні, наприклад, на Запоріжжі чи на Херсонщині.
«На території Херсонської й Запорізької областей необхідно було ухвалити рішення, яке було на території Донецької та Луганської областей. Тоді б військове командування копало б окопи, клало б міни – не півтори тисячі, а сотнями тисяч.
Перед самою війною необхідно було б внаслідок мобілізації збільшити кількість військ. Тоді б там були ще додатково дві бригади територіальної оборони на території Херсонської і Запорізької областей, були б бригади з корпусу резерву, механізовані танкові, які б передав Генштаб ЗСУ».
І ось це було цікаве:
«у квітні 2021 року, вибачте за таке роз’яснення розлоге, ЗСУ спланували дії у відповідь на можливі дії країни-агресора. Відпрацювали плани, уточнили і доповіли у встановленому порядку керівництву. Але це план на папері, графічно на карті, текстуально на відповідній пояснювальній записці».
Якщо подивитись західні новини за квітень 2021 року — всю весну Росія перекидала війська до кордонів з Україною та в Крим.
Але всередині України був сплошний курс на мир і просили не нагнітати.
Справа проти Наєва — спроба наших потужних шашличників перекласти відповідальність на плечі ЗСУ. І ключ для того аби продавати себе на виборах як голубєй з гілочкою мирта в писку.
Але є чітке враження, що якби не було само самостійних рішень генералів від Банкової — Лівобережна Україна уже була би в складі СРСР 2.0. А ще Путін би отримав Одесу. Бо власне, без мінних полів в акваторії — десант попер би тільки так. Уже б квартири одеситів ділили мотрони з Уфи і Костроми.
Все було «під контролем». І все йшло «по плану».
По плану кремля і його сотоваріщєй всередині України.
Самарска
З інтерв‘ю генерала Наєва для УП проясняється той неприємний факт, що 5-6 ефективних менеджерів на чолі з Зеленським три місяці до вторгнення в 2021-2022 слухали попередження американської розвідки.
Вони читали детальні плани нападу від ЦРУ, займалися політичним туризмом і робили складні єб..а під час розмов з американцями.
Але за весь час абсолютно нічого не зробили, щоб про ці попередження і ці плани поінформувати український Генштаб.
В Офісі президента не видали ніяких таємних наказів, не зібрали генералів для закритих брифінгів.
Палець об палець не вдарили.
Складні єб..а слухали, жували і не робили нічого.
Ольга Лень
Здається бажання Банкової перевести стрілки і призначити винних за «Шашлик-2022», викликає логічну реакцію — вищі офіцери починають говорити. Ніхто Сонцесяйному не пояснив, що Верховний, це не про «вождь», це про «Головнокомандувач». Тобто в час війни Президент несе повну і найбільшу відповідальність за оборону країни. А при загрозі війни (про яку попереджав Захід за пів року) — за підготовку до оборони, також головна відповідальність на Президентові. Як на ВЕРХОВНОМУ головнокомандувачі.
Те, що вся ботоферма ОПи кинулася нахрюкувати в коментах під інтерв’ю Наєва, лише доказ — Банкова чудова розуміє, чиї миші просо поїли. Розуміє, що як тільки більше вищих офіцерів (а за ними і чиновники) почнуть роповідати, як Зеленський і Ко «готували» країну до оборони… мова може йти не про другий термін Володимиру Олександровичу, а про перший. За довгим переліком статей.
На чий бік стануть симпатії суспільства, коли ми усі дізнаємося БІЛЬШЕ про те, хто що не робив і робив за пів роки до повномасштабки — на бік Банкової чи вищих офіцерів ЗСУ? Риторичне, напевно, питання.
Ясна річ, більше безпосередні учасники подій зможуть сказати після того, як війна стане на якусь паузу. Але, схоже на те, що опції «промовчати більше немає. Далі або-або. Або ОПа піде ва-банк і почне кидати за грати усіх, хто їй загрожує, або… до оточення Трону почне доходити — «Золотий парашут» видадуть (якщо видадуть) лише один. А інші можуть опинитися в ситуації «розгрібайте».
Іде дискусія, хто з військових буде наступним «призначеним» винним за те, що особисто про€бав президент.
А те, що такі чорні мітки будуть роздані — жодного сумніву. Наш найлюдяніший, в силу повної відсутності будь-яких чеснот, буде рятувати власну шкуру найганебнішими вчинками.
Але ситуація наступна.
Попри те, що більшість суспільства аж ніяк не вирізняється громадянською свідомістю, дорослістю і відповідальністю, та ситуація зі зрадою президента і його посіпак настільки очевидна, що, аби спотворити реальність, нашому найвеличнішому довелося б знищити мільйони громадян.
Які будуть стояти на стороні правди попри погрози бути розвішеними на парканах, попри запевнення, що куль вистачить усім, попри заклики до «Пєті» «уйняти своє стадо».
Подібні вихлопи гучно лунали рік-півтора тому. Зараз це уже не працює.
Ми все памʼятаємо:
— Розвідка у вас прекрасна, але ви далеко за океаном, а ми тут, на місці. Думаю, деякі речі ми знаємо трішки глибше про свою державу…
— Зараз активно нападають не на наші землі, а на ваші нерви;
— В травні як завжди – сонце, вихідні, шашлики, і звісно – День Перемоги. А далі літо.
— Я думаю, що Російська Федерація — це теж люди, це теж росіяни. Вони не зможуть піти війною на Україну.
І це мізер. Мізер з того, як нас, завчасно прирікши на смерть, заколисував смертельною колисковою особисто президент України Зеленський В.О., попередньо розмінувавши, роззброївши, відвівши,…………………
І який сповна заслужив найповнішої відповідальності і нажорсткішого кінця.
Самарска
