Нищівна стаття про Єрмака. Це розгром в американському, прихильному до республіканців, видавництві.
«Головна людина Зеленського є великою проблемою»
Політика США щодо Росії та України, схоже, коливається залежно від того, якого іноземного лідера президент Дональд Трамп останнім часом вважає найбільшим подразником і перешкодою на шляху до миру: українця Володимира Зеленського чи російського Володимира Путіна. Але Трампу час від часу варто спрямовувати своє розчарування на менш відому постать: Андрія Єрмака, керівника апарату Зеленського та його правої руки. Після вторгнення Росії в лютому 2022 року Єрмак став таким же впливовим, як і український президент, якщо не більшим.
Єрмак скористався своїм величезним впливом в уряді Зеленського, щоб контролювати потік інформації між керівництвом Києва та західними столицями щодо війни; просувати жорстку переговорну позицію, яку багато аналітиків вважають контрпродуктивною; та відсунути на другий план міністрів, намагаючись контролювати дипломатичні канали України. Він також прагнув маргіналізувати фігури та установи, які мають вирішальне значення для воєнних зусиль, включаючи Головне управління розвідки України. Шановний та загартований у боях керівник відомства Кирило Буданов, як повідомляється, неодноразово стикався з спробами Єрмака витіснити його з уряду.
Глибокий та своєрідний вплив Єрмака на Зеленського викликає ширші занепокоєння, що виходять за рамки нинішньої війни. Ці двоє чоловіків згуртували українців у перші тижні вторгнення Путіна, сміливо відмовившись тікати з країни та навіть зухвало проголосивши свою подальшу присутність, але сьогодні їхнє замкнуте партнерство дедалі більше загрожує фундаментальній цінності, за яку борються українці: демократії західного зразка. Єрмак назвав критиків Зеленського російськими маріонетками, озброїв державні інституції проти внутрішніх політичних ворогів, перешкоджав кампанії України з боротьби з корупцією та, на думку критиків, створив нову систему олігархії.
Історія Єрмака почалася не у світі політики. Він був адвокатом, кінопродюсером та час від часу імпортером предметів розкоші в моді, коли вперше зустрівся із Зеленським — на той час коміком та актором — у 2011 році. Вони порозумілися, і Єрмак, який неодружений і не має дітей, пізніше сказав, що захоплювався тим, як Зеленський говорив про сімейне життя. У 2019 році Єрмак працював над президентською виборчою кампанією Зеленського та, після переконливої перемоги, став головним радником із зовнішньої політики в новій адміністрації. Наступного року Єрмака призначили керівником Офісу Президента України, посаду, яку він перетворив на вузьке місце в уряді Зеленського.
За всіма даними, Зеленський та Єрмак – нерозлучні друзі та довірені особи. Проукраїнський журналіст Крістофер Міллер з Financial Times у профілі Єрмака , опублікованому в липні цього року, повідомив, що ці двоє чоловіків навіть сплять поруч один з одним у бункері президента, часто після ночі гри в настільний теніс або перегляду класичних фільмів. Рано вранці вони разом піднімають тяжкості, причому кремезний Єрмак зростом понад 180 см, ймовірно, додає більше тарілок до штанги, ніж крихітний Зеленський. Після цього Єрмак інтенсивно працює багато годин у своєму кабінеті, двома поверхами нижче кабінету президента. «Тепер немає шляху до Зеленського, який би обходив Єрмака», – сказав Міллеру один колишній керівник апарату українського президента. «І в цьому проблема».
Коли Зеленський два тижні тому прибув до Вашингтона на чергову зустріч із Трампом у Білому домі, Єрмак був там на злітній смузі, «вітаючи» українського лідера, коли той виходив з літака. І ось він був під час робочого обіду з найближчим оточенням Трампа, сидячи праворуч від Зеленського. За кілька тижнів до цього Єрмак активно брав участь у підготовці української команди до чергової зустрічі в Білому домі та висловлював надію — хибну, як виявилося, — що Трамп готовий надати Україні далекобійні ракети «Томагавк». (Єрмак також наполягав на проведенні зустрічі в Білому домі в лютому — катастрофічної зустрічі, яку тепер називають «вибухом» в Овальному кабінеті.)
Кілька аналітиків розцінили нещодавню зустріч, яка переросла в перепалку за зачиненими дверима, як доказ того, що Єрмак неправильно розуміє Вашингтон і дає погані поради щодо того, як керувати відносинами з Білим домом. Вони також вказали на зустріч Зеленського з керівниками американських аналітичних центрів-яструбів, більшість з яких виступають проти консерватизму Трампа в рамках MAGA, що є очевидною втратою дорогоцінного часу та можливим роздратуванням для чиновників Білого дому, які виступають за стриманість у зовнішній політиці.
Така критика не нова. У червні POLITICO повідомляло про зневагу американських еліт до Єрмака з боку обох партій та поширену думку про те, що він «не обізнаний у політиці США, різкий та надмірно вимогливий до американських чиновників».
Однак, хоч би якою антипатією він міг би спричинити до себе американські еліти, Єрмак є кмітливим політичним діячем, і зрештою він і Зеленський отримали від своєї поїздки багато чого, чого хотіли. Хоча Трамп відмовився від постачання «Томагавків», президентський маятник хитнувся проти Росії. Раніше анонсований саміт Трампа і Путіна в Будапешті було заморожено, США зняли обмеження на запуск Україною ракет, наданих Заходом, по території Росії, а Трамп оголосив про перші санкції проти Москви за час свого другого терміну.
Але хоча Єрмак може досягти політичних перемог і просувати обнадійливий наратив про наближення перемоги над Росією, цей наратив дедалі більше суперечить погіршенню ситуації на полі бою. Незважаючи на всі успіхи Єрмака в забезпеченні підтримки Заходу, його махінації, можливо, зробили будь-яке майбутнє дипломатичне врегулювання з Росією менш імовірним. А без узгодженого врегулювання Україна навряд чи виживе як суверенна та демократична, хоч і скорочена, держава.
Розглянемо наполягання українців на тристоронній зустрічі лідерів з Трампом, Зеленським та Путіним. Ця вимога схвилювала Кремль, який виступає за підготовчі зустрічі для узгодження деталей до того, як три президенти зберуться для підписання угоди. Деякі американські експерти також рекомендують серію зустрічей нижчого рівня, щоб прокласти шлях до мирного саміту. Зрештою, малоймовірно, що три президенти, якби вони зустрілися для остаточного узгодження післявоєнного врегулювання, змогли б досягти згоди щодо складних питань, таких як ширина демілітаризованої зони на сході України.
Але сам Трамп скористався послугами гучних переговорів на президентському рівні, створюючи можливості для Києва. Наполягаючи на такому саміті, український уряд може представити себе як такий, що готовий співпрацювати з американським президентом, а Путіна – як непохитливого противника дипломатії. Єрмак майстерно використав цю можливість, але тим самим допоміг затримати довгий і виснажливий дипломатичний процес, який може бути необхідним для припинення війни, що продовжує спустошувати Україну.
Єрмак також здобуває короткострокові політичні перемоги у безжальній грі внутрішньої політики України. Під час кампанії 2019 року Зеленський був оточений свитою вірних та компетентних підлеглих, багатьох з яких було відкинуто , оскільки Єрмак усуває політичних суперників та забезпечує підвищення особистих союзників на керівні посади. Також широко вважається , що він організував усунення Валерія Залужного, який став політичною загрозою для Зеленського після досягнення майже міфічної популярності, командуючи українською армією на початку війни, відправивши його до Лондона, де він служить послом.
Після вибуху в Овальному кабінеті в лютому, офіс віцепрезидента Дж. Д. Венса звернувся до Залужного, розглядаючи його як потенційну заміну Зеленському, але Єрмак переконав колишнього генерала відхилити заклики. Цей епізод ілюструє, що Білий дім не може приборкати Зеленського, не звернувши уваги на не менш впливового Єрмака, який продемонстрував справжню політичну проникливість.
Але особисті політичні перемоги Єрмака підірвали крихку демократію України, нейтралізувавши її парламент та інші представницькі інституції. «У нас немає належним чином функціонуючого Кабінету міністрів», – сказала POLITICO Дарія Каленюк, голова громадської організації «Дія проти корупції». «Натомість у нас є якийсь квазі-Кабінет міністрів на чолі з Єрмаком, який контролює доступ до порядку денного президента та до самого президента».
Оскільки Єрмак демонструє свою вагу на політичній арені Києва, пересічні українці поза межами влади звернули на це увагу. Після того, як Зеленський у липні підписав закон, що обмежує незалежність антикорупційних наглядових органів – захоплення влади, розроблене та впроваджене Єрмаком – вуличні протестувальники чітко дали зрозуміти, хто, на їхню думку, найбільше заслуговує на їхню критику. «Єрмак геть!» – скандували вони. « До біса Єрмака! » Зіткнувшись із політичною реакцією, Зеленський скасував цей крок. Підозри у придушенні розслідувань корупції давно оточують Єрмака та сприяють недовірі українців до нього; урядова справа проти його молодшого брата Дениса за хабарництво була таємно закрита у 2021 році.
Розбіжності між Єрмаком та українським народом також виникли щодо питання про те, як має закінчитися війна. Згідно з нещодавнім опитуванням Gallup, переважна більшість українців — 69 відсотків — вважають, що Київ повинен прагнути до переговорів з Росією, щоб якомога швидше припинити війну. Лише 24 відсотки сказали, що український уряд повинен боротися до перемоги. Тим не менш, Єрмак спростовує розмови про поступки Москві та обмежує дипломатичну стратегію Києва. У статті, опублікованій минулого року у Foreign Affairs , Єрмак виклав своє бачення шляху України до миру. «Крок перший: виграти війну».
Звичайно, Путін може ніколи не погодитися на будь-який інший результат війни, окрім повної військової капітуляції України. Але оскільки війна наближається до цього похмурого результату, українці повинні бути готові до добросовісних переговорів на рівні президента, якщо Кремль вирішить, що хоче миру. Більше того, українцям потрібно готуватися до того, що відбудеться після врегулювання шляхом переговорів: роки викорінення системної корупції, зміцнення представницьких інституцій України та, нарешті, повний розрив із пострадянськими структурами олігархічної влади.
Судячи з його внеску протягом усієї війни, Єрмак, якби залишився впливовою фігурою після її завершення, перешкоджав би зусиллям України щодо досягнення кожної з цих цілей. Оскільки адміністрація Трампа оцінює загрози українській державі, їй слід знайти способи перехитрити не лише президента в Москві, але й людину, яка керує Офісом президента в Києві.
Ендрю Дей: «Єрмак є кмітливим політичним діячем». На жаль, доктор філософії з політології Північно-Західного університету, пан Дей не розуміється, щонайменше, на українській політиці: Єрмак НІКОЛИ не був, НЕ Є і, вочевидь, вже НІКОЛИ не буде «політичним діячем». Зі своїм КГБ/ФСБшник бекграундом Андрій Борисович ніколи і нікуди не балотувався і, як наслідок, не обирався. А те, що переважна більшість українських і політологів, і журналістів називають Єрака ГОЛОВОЮ ОПУ, звідчить і про їхнє невігластво, бо ГОЛОВУ — обирають, а Єрмака призначив президент, тобто Єрмак — КЕРІВНИК ОПУ. Статус керівника ОПУ тотожній статусу голови адміністрації президента США. Припускаю, що Володимир Зеленський як бакалавр юридичних наук про це навіть не здогадується, але доктор філософії з політології Дей не може не знати, що голова адміністрації президента США НЕ Є ПОЛІТИЧНИМ ДІЯЧЕМ, а у відповідності до діючого американського законодавства, президент НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ призначати голову адміністрації. Голова адміністрації Білого дому – посада, яка є наступником неофіційної ролі особистого секретаря Президента США. Ця роль була формалізована у посаду Помічника Президента 1946 року і отримала нинішню назву 1961 року. Нині посада офіційно називається Помічник Президента та голова адміністрації. Голова адміністрації призначається Президентом, і не потребує затвердження Сенатом або ким-небудь іншим. Голова адміністрації підпорядковується тільки Президенту і говорить від його імені, а Президент несе повну відповідальність за дії голови адміністрації. То ж повторюю: юридично президент не зобов’язаний призначати голову адміністрації. То про які успіхі Єрмака на дипломатичній арені пише доктор Дей – питання риторичне.
Ігор Лапін, друже, як після слів доктора Дея «Єрмак здобуває короткострокові політичні перемоги у безжальній грі внутрішньої політики України», «Єрмак демонструє свою вагу на політичній арені Києва», «Але особисті політичні перемоги Єрмака…», «Білий дім не може приборкати Зеленського, не звернувши уваги на Єрмака, який продемонстрував справжню політичну проникливість» – можна вважати цю статтю нищівною для Єрмака? Це ж неприховані дифірамби істоті, посада якої знаходиться поза межами правового поля – і конституції, і законодавства України, бо там немає навіть згадки про ОПУ і його керівника, але американський політолог називає Єрмака «політичним діячем».
.
Відчуваю, Єрмак дістав американців із європейцями так, що про нього на днях вийшла чергова стаття.
Цього разу у виданні «The American Conservative», і називається вона «Zelensky`s Top Man Is a Big Problem». Автор статті – Ендрю Дей. Хтось перекладає «Top Man» як «права рука». Мені воно звучить майже як «Front Man». Тому я б переклала це словосполучення якось на кшталт — «головний у команді» Зеленського.
Основна теза статті – Єрмак — загроза для демократії в Україні. Дуже нагадує звинувачення. Чого лише варта наступна цитата із низкою аргументів?
«Єрмак назвав критиків Зеленського російськими маріонетками, використовував урядові інституції як зброю проти внутрішніх політичних ворогів, перешкоджав кампанії України проти корупції і, на думку критиків, створив нову систему олігархії».
Звідки взагалі взявся цей нахабний Завгосп?
Дружба між Зе та його Єрмаком почалася зі знайомства у 2011 році. Вони одразу вподобали одне одного. Бо, як відомо, подібне тягнеться до подібного. Зеленський – юрист за дипломом. Єрмак працював адвокатом. Єрмак – кінопродюсер. Зеленський – кінопродюсер й актор. Єрмак – імпортував лакшері-товари до України. Зеленський просто любить брендовий шмот.
У 2019 році Єрмак працював над виборчою кампанією Зеленського, а після його перемоги став головним радником з питань зовнішньої політики в ОПі. Наступна сходинка його кар’єри – голова ОПи. Посада, «яку він перетворив на “вузьке місце” уряду Зеленського». А з початку повномасштабки він «став таким же впливовим, як і президент України, а то й більш впливовим», — пише «The American Conservative».
Єрмак не просто друг Зеленського та завгосп в його Офісі. Вони не лише дивляться ввечері фільми, грають у теніс, сплять поруч, а вранці займаються важкою атлетикою. Єрмак – це права рука Зеленського.
«Немає шляху до Зеленського, який оминав би Єрмака», – цитує Ендрю Дей статтю у Financial Times. І в цьомута журналіст вбачає проблему. Я б насмілилася її назвати спробою узурпації.
Бо саме Єрмак:
Контролює потік інформації про війну, яку отримують із Києва західні столиці;
Намагається замінити собою міністрів;
Усуває політичних супротивників і просуває своїх людей на найвищі посади;
Маргіналізує осіб та інституції, «які мають вирішальне значення для ведення війни», зокрема ГУР.
Ендрю Дей пише, що Єрмак намагався не раз позбутися Кирила Буданова. І саме на його совісті звільнення Валерія Залужного з посади Головнокомандувача ЗСУ.
Єрмак, чиї обов’язки мали б зводитися до вчасної заміни ручок у канцелярському стакані Зеленського, їздить із дипломатичними місіями до Сполучених Штатів та інших країн. Нещодавно, під час обіду з оточенням Трампа, цей завгосп сидів праворуч від Зе.
Як ми всі пам’ятаємо, остання зустріч Зеленського з Трампом не дала очікуваних результатів. Україна не отримала «Томагавків», а західні медіа писали про крики за зачиненими дверима під час перемовин обох президентів. Правда, це ніц не дивує.
Ендрю Дей посилається на червневу статтю POLITICO. Єрмак «не обізнаний з політикою США, грубий і надто вимогливий до американських чиновників», а ще накликав на свою голову двопартійну зневагу американських еліт.
І так, Єрмак – загроза для демократії. Це бачать не лише представники опозиції, західні медіа та політики, але й рядові українці.
– Єрмак – геть! – саме це вигукували мітингувальники на літніх протестах на захист САП та НАБУ.
Чимало наших громадян не довіряють завгоспу Зеленського, бо вважають його пов’язаним із корупцією.
«…у 2021 році уряд таємно закрив справу проти його молодшого брата Дениса за хабарництво», – додає The American Conservative.
Також видання зазначає, що на фронті – дуже складна ситуація, а тому бойові дії доведеться закінчувати за столом перемовин. Після мирної угоди, на думку The American Conservative, українці мають бути готовими до боротьби з системною корупцією, зміцнення представницьких інституцій та, нарешті, остаточно порвати з «пострадянськими структурами олігархічної влади». Але якщо Єрмак і далі залишатиметься при владі, він заважатиме Україні виконувати кожне із цих завдань.
«Оцінюючи загрози для української держави, адміністрація Трампа повинна знайти способи обійти не тільки президента в Москві, але й людину, яка керує Адміністрацією президента в Києві», — пише The American Conservative.