Наскільки сильний міжнародний резонанс українського скандалу в оборонній і навколооборонній галузі?
Представники міжнародної спільноти казали ще 4-5 років тому, що в оборонній галузі є проблеми. Про це говорили і відповідні представники НАТО та Сполучених Штатів. Увесь час ми чули у відповідь, що «це — секретно, ми про це не можемо розповідати», або ж, що «нічого поганого не відбувається». Але тепер є очевидним, що там багато неподобства. Це, звісно, та річ, яка буде заважати людям, що підтримують Україну. Їм будуть казати про те, що ось ми виділяємо кошти, надаємо підтримку, а в той самий час ви ці гроші втрачаєте, займаєтесь марнотратством і дозволяєте, щоб ці кошти виводились через корупційні дії.
Ця ситуація не сприятиме міністру Полтораку, адже, якщо він приїде до Америки і проситиме: «Надайте нам комп’ютери, або якесь подібне устаткування», відповідь подумки буде такою: «а чому ми повинні надавати вам комп’ютери, коли ви маєте гроші на це і можете придбати їх самотужки, але дозволяєте іншим людям красти їх? «. Тож це і буде міжнародним виявом проблеми. Але є й інший прояв. Одна з речей, які ця телепрограма виявила, це абсолютна безвідповідальність системи безпеки у значенні: «А хто за що відповідає?». Йдеться про СБУ, Військову прокуратуру, Генеральну прокуратуру, Антикорупційне бюро і так далі. Основним принципом національного законодавства у сфері безпеки, що приймався минулими роками, було визначення сфер їхньої відповідальності, тобто чітке розмежування, хто і за що відповідальний, але, як ми бачимо, зараз цей закон дав просто нульовий ефект.
Але є ще один момент. Йдеться про контрабанду тих чи інших частин з держави-агресора, тобто з Російської Федерації. З’явилась інформація, що може бути призупинена українська ракетна програма, адже, як з’ясувалось, частина деталей, зокрема, якихось дуже важливих вузлів, була експортована з Росії і я дуже сумніваюсь, що Російська Федерація чи російські спецслужби не контролювали оборонний трафік в Україну.
Завезення деталей з Росії для оборонних підприємств вказує на те, що, як мінімум, 200-250 людей були у курсі цього, бо ж усередині оборонної промисловості люди повинні були це знати. Знали це фінансові відділи, знали технічні директори, складальники це бачили, прикордонники знали, в СБУ знали. Тож це великий масив людей, які знали це через свої професійні обов’язки, але не виконали свого обов’язку перед країною. Подібна контрабанда це не якась незначна річ, це дуже серйозно. Інше питання, питання ракетної програми і залежності від Росії. Це просто безглуздя!
Є безліч чудових виробників в оборонній сфері в усьому світі, BIA Systems, інші американські виробники, всі вони роблять деталі для ракет. Ілон Маск запускає свої власні ракети в небо, цивільні ракети, навіть виробляє деталі. Це все дуже просто, є слово «тендер»: ви даєте замовлення на міжнародному ринку і виробники відповідають на нього. Це питання лежить у площині національної волі. А неможливість вирішення питання з потребою деталей з Росії – це, по суті, безглуздий аргумент. Допоки буде відомо про подібні оборудки з Росією, ніхто не постачатиме в Україну своїх деталей, бо всі хочуть бачити чисту, прозору систему, бачити чисту країну, перед тим як надавати деталі, адже всі будуть хвилюватись через можливість потрапляння цих запчастин у Росію чи Китай.
Свого часу Сполучені Штати довірили Україні дуже важливу зброю. Йдеться про «Джевеліни« і в силу теперішнього скандалу я не знаю, чи справді нам можуть довірити щось більшого рівня.
Це, звісно, складно. Проте всі країни, що підтримували Україну і далі будуть її підтримувати, я це знаю. І звісно ж, Америка вже виділила 250 млн. для допомоги Україні і частина цих коштів може звісно прийти у вигляді зброї але…але все надто просто — Україна не намагається допомагати собі сама.
Я впевнений, що ви могли б отримати і більше, якби зникла корупція. До цього потрібно підійти відповідально. Заробляти на оборудках з оборонний бюджетом, якщо чесно, це зрада, і люди, що причетні до цього повинні отримати максимальні терміни покарання.
Власне, є не менш важливий момент. Ми розуміємо, що скандал навколо «Укроборонпрому« дуже сильно ослабив моральні позиції української влади, безвідносно навіть до оцінки цього скандалу. Начальник Генерального Штабу Росії генерал Герасімов озвучив фактично поправку до нової російської доктрини. Йдеться про розхитування ситуації всередині країни і після того нанесення військового удару. І в мене є побоювання, що перманентний український політичний скандал – може завершитися, можливо, через півроку тим чи іншим нападом Росії. Хоча, зрештою, Росія і так не згортала своєї агресії.
Я не думаю, що є якась різниця між тим, що Герасімов чи ФСБ вже роблять чи намагаються зробити. Вони мають чіткий план, що полягає у тому, аби атакувати в слабких місцях. Кожного разу, коли на їхню думку, наприклад, українська влада стає слабкою, стає слабким Порошенко чи стає слабким ЄС, або ж слабшає Америка — вони рухаються у тому напрямку.
Ми бачимо певну зміну ситуацій, як в Азовському морі, чи на Донбасі. Як тільки росіяни отримують опір, то одразу ж зупиняються на місці. Тож вам дуже важливо не мати слабкостей, що можуть бути використані росіянами. А ось оборонна галузь є слабкою, і показує цю слабість останні 5 років, я маю на увазі, що не виробляється те, що насправді потрібно країні. Всі це знають, на лінії фронту про це знають і цей скандал із запчастинами мабуть дуже розчарував офіцерів на лінії фронту, бо ж виявляється, те що їм присилали, як нове спорядження, по факту таким не є. Тож можна сказати, що вам і не потрібна 5-та колона, якщо можна шкодити самим собі. Хоча, не слід забувати і про те, що 5-та колона реально досі існує всередині системи, але в даній справі я не думаю, що це проблема лише п’ятої колони, це чітко корупційна проблема.
З одного боку влада дискредитована в очах громадян, насувається виборчий цикл, тобто президентські вибори, парламентські вибори, коли влада є ослабленою корупційними скандалами, є відчуття, що може включитись «другий сценарій«, котрий буде реалізовувати Росія.
Я думаю, що в час виборів Росія, певно, має і план Б, і план Ц, і план Д. Я не думаю, що існує лише якийсь один план дій. Потенційно Путін, звісно, має надію, що йому вдасться отримати дружнього до Росії президента. Він, звісно, має надію, що виникне щось всередині крані, в чому він зможе знайти виправдання своїх можливих подальших дій на Донбасі, чи знову в Азові чи Маріуполі. Але чи вони підуть на це — невідомо, адже під час виборів до вас прикуті погляди світу і з багатьох причин це — не найкращий час для Путіна аби продовжити свої зазіхання і продовжувати вдавати, ніби Росія тут ні до чого і це, мовляв, внутрішні українські проблеми. Тож він повинен бути дуже обережним на кожному кроці і в кожному висновку, але, якщо він вірить, що Захід слабкий і що влада України слабка, то тоді він може сприйняти цей момент як зручний для себе. Тож важливо, щоб президентська кампанія була прозорою і чесною.
Загрозливим часом можуть стати декілька наступних днів по обранню нового президента, бо саме тоді Путін захоче випробувати силу волі та рішучість будь-якого нового президента. Тож тиждень після виборів буде точно вкрай небезпечним часом для країни і важливо, аби не тільки адміністрація президента, але й парламент, і збройні сили, і СБУ були максимально готовими до того, що щось може трапитись саме у цей час.