Там Fozzy Group видала куцу ванільну заяву щодо свого качкодзьоба Слави Баранського. І як поясню як комунікаційник, що там не так. І чого це етнічне росіяненя має піти на вихід. 1. Fozzy Group по ходу так і не зрозуміло, в чому суть претензій. Бо на весь єб#наріум в стилі «зачем вам Моргенштерн, если есть сельская «Плине кача»? — нам кажуть, що сталась прикра помилка. І «ми дбаємо про екологію нашої країни, першими зробили відкриті курси для співробітників ритейлу з вивчення української мови, впроваджуємо світові стандарти сервісу для українців».
Головне, що треба знати вашій компанії — «Плине кача» стала символом всіх полеглих Героів Небесної Сотні, всіх загиблих героів-захисників, які боронять Україну від російськоі агресії. І казати, що сталась прикра помилка, бо ваш качкодзьоб, який займається якимсь там стартапом — тупо обплював пам’ять тисяч людей — то є дно. До відома «Плине кача» аналог траурної пісні, як це є в низці європейських культур. По-моєму, в РФ такого нема, бо там баби і так нарожають нового м’яса.
2. Дещо важливе про самого Баранського. Мені дуже смішно, як росіянин і уродженець російськоі депресивної жопи Ульяновска розказує нам тут про «сельскую» культуру. І про вишиванки, які уже набридли. Нам дуже цікаво чути думку про нашу культуру та історію експерта з лаптів, тюрі і кокошників.
3. Я подивилась професійні надбання цього Баранського. Вінець — Лайфхакер ру, яким він страшно пишається. Це таке псевдохіпстерське видання про общелюдєй в постсовку.
4. Баранскій давно демонстрував, що йому пофігу на проблеми в країні, де він заробляє гроші. Але він все одно росіянин:
«Мои отношения с российскими коллегами не изменились после последних событий в Украине, но в высказываниях на острые темы и мне, и им теперь приходится быть продуманнее. Люди по-разному восприняли информацию о том, что сейчас происходит и я не могу их за это судить. Мне приходилось им объяснять все, бодаться и терпеливо выслушивать их точку зрения. Но сейчас все сглажено, урегулировано — каждый принял свою сторону правды. Считаю это большой победой для нас».
5. Знання історії України цим парашутистом демонструє отакий факт. «Когда жил в Таиланде в этом году, то прочитал книгу Ореста Субтельного «История Украины» на фоне происходящей Революции. Я понял, что совсем ничего не знаю об истории нашей страны, а потому не понимаю почти ничего из происходящего». Висновок — не знаєш історіі, то вчи і зрозумієш, що ми фак ю біч, барокова класична європейська нація. А росіянини тупо комуніздили у нас усе. До відома — Субтельний то є книжка для дітей)
6. Мене дивує оце намагання наших бізнес-груп знайти якусь малоросійську чи російську фігню. І наймати її для розкрутки бізнесу. Банда, слави баранські — це усе могло добре вистрелити в нульових. Але коли ми розказуємо про євреїв, геїв росіян і обсираємо пісню, яка стала символом героів, які душу і тіло, поклали за нашу свободу — то є дно. У нас нема тижня вісім років поспіль, щоб когось не проводжали в останню путь під «Плине кача». І ця пісня по-справжньому вивертає душу. Я різко подорослішала, коли під неї 21 лютого 2014 пронесли сім гробів на Майдану. І мільйони українців, думаю, теж.
7. Раджу компаніям дивитись на біографіі і попередні висловлювання людей, яких ми наймаєте в комунікації, маркетинг і смм. Не так давно мені написав чувак із модної контори Г і намагався впарити свій тухлий SMM в ютубі. Два кліки і я знайшла, що його партнер росіянин з окупованої території Донбасу. З кейсами успіху типу — робили ютуби в Нігерії і Кенії. Чи можна таким людям довіряти інформаційну безпеку і розкрутку важливого контенту? Ні. Я так і сказала цьому чуваку — вчіть мову і робіть щось зі своїми біографіями.
P.S. Люблю гречаний хліб у Сільпо, але поки не звільнять цього тюряжера — піду до конкурентів.