​​ДЯКУВАТИ ТРЕБА ЕФЕКТИВНО

Ви пам’ятаєте яке виття здійнялося, коли міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес заявив, що Україні треба бути більш вдячною? ЗЕботва у повному складі ревіла як вона страждає на фронті — особливо ті її особі, які до фронту і на пару кілометрів не наближалися. А особливо мене порадували типи на кшталт Юрочки Богданова, який заявив що Захід, мовляв, сам погрів руки на еміграції з України, тож, мовляв, не треба надто дякувати за опікування нашими біженцями. Було?

Віщую — щас мені розкажуть що і де я з контексту вирвав. У них просторікувати часу багато, у ЗСУ я — а не вони.

Пригадуєте? А тепер дивіться, що написав Джей Смарт, американський політтехнолог і журналіст та спецкор видання «Kyiv Post» (цитую по допису Олега Шарпа):

«Сьогодні вранці я зустрічався з високопоставленим лобістом-республіканцем, який працював у Конгресі США понад 40 років. Він наголосив, що Київ справді втрачає підтримку – у тому числі, з причини не завжди вдалої політикою самої України.

💬 «Україна має пояснити звичайним американцям, чому вона важлива для неї. Для чого укр. делегації нескінченно приїжджають до Нью-Йорка, до Вашингтона, на заходи Атлантичної ради або Національного фонду за демократію? Це ж марна трата грошей! Українці мають їхати, наприклад, до Огайо, де сенатор Джей Ді Венс виступає проти України. В Огайо проживає величезна кількість етнічних українців та поляків. Там також виробляються танки «Абрамс». То чому ж не подякувати місцевим, розповівши, як підтримка українців створює робочі місця в Огайо?» – зазначив він.

Щоб американці відчували себе партнерами України, а не сторонніми спостерігачами чи благодійниками…»

Зрозуміло? Ще пояснити, ЯКИМИ вдячними мали бути українці? Наші, все ще світоглядні совки фразу про «бути вдячними» сприйняли так, ніби від них хочуть, аби вони рачки на колінах лазили. Іншої форми вдячності вони собі не уявляють. Захід же нам каже про принципово іншу форму вдячності. Захід каже, що дякувати треба не гасаючи в Нью-Йорк на асамблеї.

Треба дякувати американським і британським виборцям на місцях. Треба працювати з американськими виборцями. Треба на місцях формувати громадську думку на користь України. Треба це робити, бо як раз Москва дуже гарно знає як це робиться. Щось подібне ще у далекому 18 ст. робив у Лондоні російський посол Сємьон Воронцов, який давив на прем’єра Пітта через англійську громадську думку. Вже повірте, відомство Лаврова тих навичок не втратило і з американською глибинкою працює натхненно.

А ми? А ми дуже любимо корчтити скривджену гордість. Любимо гарненькі пози, а не якісні результати. Тому замість дипломатів, тезу вдячності Заходу розжовувала ЗЕботва. І от маємо.

Щойно 19 членів Палати представників уперше проголосували проти надання Україні допомоги. Кількість республіканців, що голосували проти добряче побільшала. Це — результати дипломатії зеленої команди, яка дістала Захід своїми пихою і злодійкуватістю. Ми неодноразово попереджали про таку загрозу.

Цікаво, згадував зелений мономарафон про ТАКУ перемогу Зеленського?

Печера Дракона