Найближчі мені люди кажуть: «Не пиши цей пост…») та й здоровий глузд підказує — не варто чіпати цю тему…
1. Антисемітизм — це зло.
Його використовують вороги української нації задля розпалювання міжнаціональної ворожнечі.
2. Серед моїх друзів є немало євреїв — гідних людей, яких я щиро поважаю.
3. У складі Української добровольчоі арміі був зформований та довший час діяв «Єврейський підрозділ», котрий складався з людей, які мали єврейську кров і боролися за Україну. Це — мої Брати!
4. Ми, Украінці, ведемо Війну за Незалежність та Ідентичність. У цьому випадку, наголошую, на слові Ідентичність…
Яку ідентичність нам несуть люди, що, у свій час захопили засоби виробництва та масової інформації? Які, паразитують на поті та крові українців, пропагуючи збоченство, пацифізм, запобігання перед кремлівськими карликами?
Про яку ідентичність йдеться, коли одурманений олігархічною пропагандою народ, готовий кинутися в «об‘ятія» не тільки віковічного північного ворога, але й у руки тих, хто «лагідний як пляшечка з отрутою»… Хто, цілеспрямовано, кожного року, витісняє з благословенної землі, її народ, хто обкрадає його та змінює свідомість, хто за рахунок фейкових серіалів, приводить до влади тих чи інших…
Отже, я зараз не збираюсь нікуди балотуватися, мені не треба нікому подобатися, мені вже 50 років, я знаю ціну життя, свободи, смерті…
І не бавлюсь в ігри по правилах ворога…
Я прекрасно розумію, що сатанинська диктатура над свідомістю набирає обертів і будь-які слова, що суперечать її постулатам роблять з мене і всіх людей доброї волі — ворогів… (Чого вартують «закони» про «гендерну рівність», «антисемітизм», розпорядження різних «українських» органів влади стосовно протидіі «нетолерантності», «ксенофобії», «гомофобіі» тощо)…
Але, я як українець і християнин, прекрасно розумію, що боротьба між злом і добром триває, і незважаючи на концентрацію більшості ресурсів у руках ворогів, ми маємо величезну можливість перемогти, бо з Нами Бог і Церква Христова — не католицька, не православна, не протестантська — Христова.
Я хочу, щоб моя Держава була Українська, тобто державою української нації на українській землі…
В якій, ніхто із представників інших народів, які не виступають проти Української Держави, не був би дискримінований.
Але, при цьому, я не хочу, щоб представники національних меншин складали б контролюючу більшість у структурах влади…
Бо це — дискримінація мого українського народу…
Я не хочу, щоб ми, Украінці, воюючи і жертвуючи свої життя за свою Державу, постійно оглядалися у тил, думаючи, що ці «під…..си» зрадять…
Пані та панове, пробачте, що «неліберально» і «нетолерантно».
Просто, боротися, все своє життя, з московською імперією і, врешті-решт, програти ворогам, які так само знищують українців, не гарно…)
Що вважав за необхідне, то й написав…
Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава!