Пройшлася продуктовими магазинами сьогодні дуже рано, коли ще, вочевидь, новий товар не розклали по полицях.
Окрім усього іншого, хотіла купити малому його улюблені тістечка. Оскільки тістечка, загалом, справа десята, і беруться в кінці покупок, то ніколи не звертала уваги на зростання ціни. Знала, що одне десь 50-55 гривень.
Сьогодні віддала 73 гривні. Хм.. Тістечка я, звісно, купуватиму, але питання в іншому. Полиці, де є хоч натяк на акцію — порожні. Порожні з найдешевшими товарами. Звернула увагу на «фаршовмісні» вироби і вироби з натяком на вміст сиру. М-да.. Харчування у більшості населення — топ! Обзаздришся.
Хтось слушно зауважить, шо така картина в усіх країнах — там, де дешевше, буде посилений попит. Згодна.
Тільки коли ця депресивна картина повсякчас, коли ти шкірою своєю тестуєш реальність, у якій працююча повносправна людина заледве закриває базові потреби, то перспектива просто вганяє у стан морозу по шкірі.
Господь свідок, я не уявляю, що їдять пенсіонери і люди з мінімальною зарплатою.
Як будемо виживатимемо, кохані? Все ж попереду ще, ми ж розуміємо.
А найстрашніше, що у країні є цілий прошарок прикормлених, для яких ці страшні часи — це марципан на язиці. Вони купюрами можуть обклеіти помешкання і набити шафи дорогоцінностями. Те, що ми бачили, це верхівка айсберга. Це ні про що. Їх легіон.
І вони будуть впливати на суспільну думку, ліпити з утирка реформатора, перекручувати реальність з ніг на голову, бо для них це дійсно так!
Так чим ми не росія? Там хоч цей треш вялічієм приправляють, а у нас «вялічіє» неадекватне.
Так хотілося колись цибулі, що піввареником
вдавилися і своє життя спустили в унітаз.
— Казали, долар буде по 40… Казали, буде війна, буде хаос…