Тільки зараз прочитав позавчорашній нашумілий документ від Олексія Навального з його 15 принципами. От що вам про сіє сказати? З одного боку там є прогрес, якого й близько не видно у ліберальної рашистської тусовки на зразок Ксєнії Собчак та інших фейкових демократів.
Для Навального Крим уже, напевно, «бутерброд», бо його таки треба вернути назад. Він пише про необхідність сплачувати компенсації Україні за завдану шкоду, пропонує певні механізми, згадує про покарання винуватців… Те, що засуджує війну, не є новиною, бо він з цього приводу висловився ще під час суду.
Але якось мені не хочеться ставити тут посилання на той текст. Захочете, самі загуглите. Ні, він сповнений правильних визначень і тверезих і справедливих оцінок. А до людей, яких за їхні погляди гноять і знищують у тюрмі бездушні режими, в мене, як сина ще радянського політв’язня, автоматично виникає співчуття. Але… Цей текст — прогрес для росіянина. І чудовий варіант виходу для його росії. А для мене та імперія зла — ворог і я не хочу її бачити на карті світу.
І доки в кремлі править путін, а не Навальний жоден з цих пунктів реалізовуватися не стане. І наступи йтимуть хвилями, й ракети летітимуть… А коли путіна підуть (не залежно: свої, наші, просто здохне), я дуже не хочу реалізації плану Навального. Бо він дійсно хороший для расєї. Не впевнений, чи реалістичний, але хороший. І вигідний. Навальний же російський політик. І має мислити по російськи. Так, він хоче спокутувати провину перед Україною. І я готовий повірити в щирість його намірів сьогодні, коли в нього не так уже й багато шансів вийти з тюрми живим при збереженні путінізму. І навіть у випадку кардинальних змін у москві та раптовому піднесенні того ж Навального я розумію, що він буде змушений це виконувати.
Але є дві проблеми. Нема й не буде гарантій незворотності таких змін, доки раша зберігається, як імперія в нинішніх кордонах. Це буде лібералізація та спроба покаяння років на 5, як на початку 90-их. Так, тоді теж вийшло фальшиво. А в решті план Навального — це якраз шлях, щоб зберегти рф від розпаду, жорстокого й справедливого покарання та сприяти її швидкому відновленню в демократичному форматі й з акцентом на компенсації Україні. Але головне — саме власні інтереси рф. Наприклад — частка прибутків з газу й нафти має йти Україні, але для цього неодмінно зняти всі обмеження й ембарго й навіть заохочувати світ знову підсідати на московську нафтогазову голку під благою ціллю швидше й більше перераховувати компенсації та репарації.
Навальний хоче шляхом поміркованого покаяння та обіцянок залишити в спокої Україну, визнати провину перед нами, відновити цілковиту суб’єктність своєї країни. А для цього він пробує зняти з її населення відповідальність за цю війну і всі злочини й перекласти вину на путіна й якусь обмежену верхівку. А свою расєю зберегти в її кордонах. Отакий собі статус-кво в форматі 1991 року. От лише ми пригадуємо, як тоді нам клялися в любові й невтручанні, а потім це все привели до нинішньої страшної війни.
Тому інтерес Навального, саме, як російського політика, можна зрозуміти й сприймати без остракізму, бо всі інші там навіть до такого прогресу не доросли. Але це не наш інтерес. Якби міг бути вибір торік між путінським вторгненням і отакою ліберальною імперією Навального, це був би варіант, але сам Навальний тоді схвалював загарбання наших земель і був одним із пропагандистів агресії. Якби цей вибір міг би отак раптово постати перед нами зараз, це теж би був варіант. Але його нема, бо в Кремлі путлєр, а Навальний у тюрмі. А на майбутнє все те, що зараз пропонує він із свого ув’язнення — це мокрі мрії якогось узагальненого агента впливу арєстовічя, а не українців. Нам важливо, щоб росія розпалася саме, як імперія, щоб це 900-річне ґвалтування історії припинилося саме тепер, бо доки вони будуть біля наших кордонів, ми ніколи не будемо в безпеці.
Та й основа майбутнього облаштування росії, як частини західного світу та дуже тісно переплетеної з Україною в усіх сферах країни, для нас страшна пастка. Тому Олексію Навальному можу висловити навіть певний респект за прогрес у поглядах та позиціях (не забуваймо, він зараз в одній з найжахливіших тюрем без певності, що вийде звідти живим). Але, дякуємо, не треба. Як і минулим «обустраіватєлям» на зразок Солженіцина. І як ви будете «обустраівать расєю» в її, надіюся, дуже урізаних майбутніх кордонах, має нас цікавити не більше, ніж тема танення льодовиків у Арктиці чи скорочення популяції метеликів у Латинській Америці. Просто нинішньої росії не має бути, а в Навального якраз план її збереження, відновлення й процвітання… До наступного кривавого диктатора й загарбника.