Друзі, для мене тему Білорусі закрито. Не ображайтеся ті, хто ще вбачає там національну революцію. Моя особиста думка, яку нікому не нав`язую: немає її там. Тож і переживати немає сенсу.
Подивіться на фото № 1. Скажіть, чого на ньому бракує? Що зразу кидається у вічі? Якщо не здогадалися — пізніше відповім. А поки про головне.
Більшість білорусів не білоруси, а «саветские люди», які спілкуються російською мовою, мають «савецкіє свята» і с ходу не назвуть і десятка білоруських письменників. Саме вони зараз бунтують.
Подивіться на фото № 2. Цей молодий чоловік тримає плакат, написаний російською мовою на тлі — як він напевне вважає — національного білоруського прапора. Я, українець, знаю, що той прапор бєл-червоно-бєлий, а не навпаки.
Зайдіть у білоруські групи й подивіться, що люди, які зараз на вулицях, думають про наш Майдан. Про загиблого на нашому Майдані свого співвітчизника Михайла Жизневського. Про Крим. Про Росію. Про війну на Донбасі.
Перепрошую у білоруських патріотів, яких дуже поважаю, але на жаль вони — у величезній меншості, близькій до статистичної похибки.
А тепер, якщо хто не здогадався — про те, чого не вистачає на першому знімку. Не вистачає бєл-червоно-бєлих прапорів. Немає жодного. На інших фото камера іноді вихоплює один-два, не більше. Практично відсутня національна символіка. Особливий дисонанс з українським «жовто-синім» та «червоно-чорним» Майданом.
Навіть на мітингах, що їх збирала Світлана Тіхановська. Товариші поправлять, але здається, на самій «опозиціонерці» під час мітингів не було навіть стрічки з бєл-червоно-бєлим.
На мою суб`єктивну думку, білоруси зараз виступають не за демократію. Навіть не за вільний вибір. Вони виступають за Юр`їв день. Знаєте, що це? Колись кріпаки мали право раз на рік перейти до іншого пана. Бо сподівалися, що той буде кращий. Годуватиме трохи більше, а шмагатиме трохи менше.
Або, якщо хочете — за заміну старого голови колгоспу на нового. Нехай буде будь-хто, крім Лукашенка, але шоб колгосп залишився.
І да. Для тих, хто дорікатиме, що я втручаюся у внутрішні справи білорусів. Я б цього не робив, якби Білорусь межувала, наприклад, з Китаєм. Але у нас 1084 кілометри спільного кордону. І я не хочу, аби у результаті «Революції через соціальну мережу» влада там змінилася на таку, яка дозволить Кантемирівській танковій дивізії стати на білорусько-українському кордоні у 150 кілометрах від Києва.