Друзі, не вважайте нас упередженими, але оцініть манікюр у Зеленського! 😊 Можливо він і носить військову толстовку, як ніби щойно з окопу, але з нігтями йому працюють просто кожного дня! Здається там навіть лак є
Путч
Zе думав, що замовив укотре круту обкладинку в Тайм. Любить він цю справу. Але про текст домовитися забули. Попередження про фінал дуже красномовне.
А тепер моє улюблене — диявол ховається в деталях. От ви пригадуєте, як ще весною 2022-го випливло, що в перші тижні вторгнення через весь Київ мчала машина, якийсь час із супроводом, якою привозили на Банкову перукаря. Точніше, в них прийнято казати барбер. І все для того, щоб він щодня підрізав окремі волосники в цьому наскрізь фальшивому образі «мужньої небритості великого лідора, якому не до свого зовнішнього вигляду». Це немудре й зараз, як посміховисько для всього світу, грає ту саму фальшиву роль. А тоді це було ледь не головною деталлю державної політики. Може й добре — хоч перші тижні не висовувався з бункера за барберами, більярдом, вином та кінопереглядами й військам не заважав.
Та завдяки фотографу Тайм і уважним колегам з ТК Путч знаємо, що возять не тільки барбера, але й манікюрницю. Ноготочки, на фоні показушної войовничості, доглянуті й схоже, що навіть підлаковані… Цікаво, а в нього є хоч щось не фальшиве?
Чорновіл
Друга поспіль стаття у союзницьких ЗМІ не зовсім компліментарна до Зеленського, цього разу від Саймона Шустера в The Times. Того самого Шустера, який написав книгу «Шоумен» про Зеленського.
Ми спостерігаємо різке охолодження навіть ЗМІ до Зеленського. Звісно, що це через розворот політики США та відсутність потрібної єдності щодо підтримки України у продовженні війни.
Із цікавого в статті є такі деталі: в кабінеті Зеленського є нереалістичні картини падання росії, якими він щиро захоплюється. Також Шустер запитав про сутичку в Овальному кабінеті, але Зеленський стримався щодо розвитку цієї теми і відповів стримано. Консультації британських експертів не проходять даремно, і це добре.
Також Шустер запитав про чемпіонський пояс Усика (очевидно копія, я вже писав про це), який Зеленський привіз, щоб подарувати Трампу, але через суперечку він так і залишився лежати на столі поруч, а згодом його долучили до музею Білого Дому. В голові в мене схожа аналогія з майбутньою долею його власника, але то таке.
Зеленський з Шустером відвідали Мощун, де йшли бої за Київ, трагічні нотки в статті звісно є. Але сам стиль і розповідь автора не викликають більше захоплення Зеленським, він видається блідою тінню, тим хто свою місію вже виконав.
Тож недаремно стаття носить назву «The Endgame» (Кінець гри).
Загалом стаття передає похмуру атмосферу в стані влади і Зеленського. Так це і є, адже перспектива у цієї влади виглядає незавидною.
Цікавий матеріал про Зеленського видало видання The Time.
Робив його добре знайомий пану президенту Саймон Шустер. Той самий, котрого тривалий час вважали рубаха парнєм на Банковій. І видавали купу непотрібних подробиць про розпиття алкоголю, скарги на рейтинги Залужного і його викусування. Ще була стаття, де Єрмак скаржився, що його ноги не вміщуються в кімнатку в бункері. «Як в тюремній камері спимо».
Слава тобі Боже, не було зізнань про намагання зустрітися з Путіним під час Бучі, і ніяких порад Генштабу піти на Горлівку — це було в матеріалі, який вийшов рік тому за авторства Шустера.
Цього разу Зеленський слідкував за язиком. Показав лише дві картини — як горить Кремль і військові на штурмі. Екскурсій на Банковій не проводив, бо минулі вилізли боком — Шустер бабахнув книженцію. Яку ефектно назвав «Шоумен».
Зате поїхали в Мощун, де президент пояснив, як тамтешні бої врятували Київ від окупації.
Він провокативних відповідей про Трампа Зеленський ухилився. Було лише про дезу навколо американського лідера.
Далі було експертне бачення завершення цього етапу війни від Петера Павела — чи не єдиного європейського політика, який дуже тверезо дивиться на нинішню війну. Він військовий, він тямить.
І ще про пояс Усика. Його забули в овальному кабінеті після срачу 28 лютого, але згодом знайшли і долучили до музею Білого дому.
Зеленський на 4 чи 5 обкладинці зрозумів, що Шустер не друг. І треба менше розказувати про вино і мівіну.
Із цікавого — Зе-влада чи не вперше визнала, що формула миру у Швейцарії була так собі і плану Б не було. Тому довелось піти за коментарями про війну до чеського президента — Павела. Який розказав про те, що легко не буде.