День рождения страуса…

Это же так просто, правда? Небольшой кризис, жесткая информация, убийственный компромат — и сразу голову в песок. Отморозиться. Проигнорировать. Сделать вид, что нас это вообще не касается.

Пройти мимо. Поржать над кем/то по мелочи). Запилить видосик про будущее. Крутые ребята. Умеют держать удар. Не боятся отвечать за слова. Это все про партию власти…

… Вначале были сногсшибательные угрозы. Сейчас начнём всех шугать, проверять, детектить, тягать по судам/следствиям. Начнём жёсткие посадки. И?Потом случился Годунок, который «черт» и который даже не испугался грозного президентского рыка. Ещё позже — Иванчук, которому «вменили» все тем же крутым президентским словом строить дорогу. Но который публично послал подальше это «вменение». И уже тогда стало ясно, что ребята могут только угрожать и гэгать. Как в классических уличных драках, где всегда есть такой крутой смельчак, на словах всех задирающий и понтящийся, но сразу после начала быстро сникающий и исчезающий. У нас оказалось ещё хуже…

… Десятки кризисов, прямых и фактурных обвинений, удивительных и нелепых зашкваров с членами большой президентской команды. Коррупция, эскорт в ВР, насилие несовершеннолетней, покупка должностей etc. И всегда одно и тоже в ответ. Трусливое молчание, которое вызывает презрение. Я даже не говорю о том, что нет какой/то общей матрицы, как профессионально реагировать на кризисы. Но даже простое журналистское обращение к видным членам правящей команды — спикеру, премьеру, главе фракции, генпрокурору, главам комитетов, советникам — неизменно натыкается на классическое страусиное: «я не буду ничего комментировать; нам нужно получить больше информации; и вообще давайте немного подождём». Подождём чего? Пока попытаетесь придумать ещё более идиотскую оправдательную версию? И почему нельзя сразу получить всю информацию от компетентных органов, как только возникает конкретный кризис? Или не понятно, что это станет предметом интереса со стороны общества?

… Дальше ещё хуже. Ребята начинают морозиться, падать на непризнание, краснеть/потеть и быстро так бегать глазками. Любой кризис молниеносно вызывает оторопь. По Ермаку и Богдану? Надо проверить — не фейк ли. По Корявченко и Кривому рогу — давайте подождём. По трухановому дому Ткаченко — игнор. По Иванисову — «не, это фейк», который оказывается совсем не фейком, а грязнейшим дном. И так по всем пунктам… Т.е. проблема даже не в том, что почти на каждом «новом лице» фунт лиха висит из прошлого. Но в том, что удар держать не могут. Что все их бахвальство оказалось именно… фейком. Понтовым, но пустопорожним таким словом. И что бить их будут все больше и больнее, потому что трусливые. И что нет никаких служб безопасности. И что любой крутой кризис разорвёт эту команду в клочья, загнав по щелям от страха и визжания). Таково, увы, истинное нутро этих ребят. Не только мало профессионализма, так ещё и статус страусиный…

Михаил Подоляк

P.S. Нова влада – це типові представники Антимайдану

Але все це не привід опускати руки. Як би на Майдані не було важко, ми знали, що вистоїмо, бо відчували підтримку один одного, вільних людей, які мають гідність

Сьогодні ми відзначаємо річницю Революції Гідності, і я знову хочу подякувати всім, хто 6 років тому вийшов на Майдан боротися проти несправедливості. Для мене цей день особливий ще й тому, що у листопаді 2013 року з телевізійних трансляцій протестів на Майдані почалась історія телеканалу «Еспресо».

На жаль,сьогодні ми маємо мало приводів для оптимізму. Перед нами знову постали старі загрози втрати державності, української ідентичності, повернення в болото «русского мира» і «совка». Відкрита справа проти коменданта Самооборони Майдану Парубія, планується відкриття справи проти екс-міністра Супрун, яка працювала в медичній службі Майдану, на допити викликаються майданівці, а згодом добровольці в україно-російській війні.

В державній політиці відходять на другий план і замінюються клоунократією всі ті цінності, за які ми боролися: рух до ЄС, розвиток та підтримка української мови та культури, сильна українська армія, яка може дати відсіч агресору. З офісу президента йде вказівка правоохоронцям не перейматися справами Майдану.

Чому так відбувається? Для Росії Майдан – це зовнішньополітична катастрофа, там досі не вірять, що люди самостійно можуть вийти на протест і повалити їхнього намісника. Очевидно, що все позитивне, що було зроблене впродовж минулих 6 років, агресору необхідно було вирубати в корінь та скомпроментувати. Нова влада ж – це типові представники Антимайдану. Управляючий справами в країні Богдан їздив з Азаровим з Росію відмовлятися від асоціації з ЄС і під час Майдану отримав від нього почесну грамоту. Чинний президент – глузував з майданівців у своїх шоу.

Але все це не привід опускати руки. Як би на Майдані не було важко , ми знали, що вистоїмо, бо відчували підтримку один одного, вільних людей, які мають гідність. Росія вважає, що українці — це «генетично рабська» нація, якою можна управляти своїм намісником, а «антимайданівці», що на протести можна виходити лише за гроші. Але ми знаємо, що гідність неможливо купити. Якщо вона є – у ворогів не вийде нічого.

З річницею Революції Гідності всіх.

Микола Княжицький

1. Джокер продовжує свою справу.
На цей раз він «поспілкувався» з слугою-ґвалтівником Іванісовим… на захист якого встала Лізуня Богуцька. Дурдом.
2. Мустафа став заступником Айвараса Абромавічуса.
Де Мустафа, і де Укроборонпром??? Дурдом.
3. Єгор Фірсов призначений ВО Голови Держекоінспеції.
Де Єгор, і де Екоінспекція??? Дурдом.
Хоча… Ще кілька місяців тому, я так само задавав собі питання: «Де Баканов, і де СБУ???».
Потім — «Де Сивохо і де РНБО???»…
Попри хороші стосунки з цими людьми, «кадрова політика» нагадує якесь божевільне шоу.
Невже важко було знайти Мустафі місце за фахом? Він же журналіст! А, Єгор — «вчитель-правознавець»…
Нагадаю Президенту: ще є кадровий резерв — міністр оборони… Думаю, варто придивитись!

George Tuka