Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба радить словацькому прем’єру обмінювати регіони його власної країни. Що й казати, дивний гумор! Але показовий.
Він нагадує нам, що буває, коли до влади приходять популісти. Коли партія Ігоря Матовича перемогла на парламентських виборах у Словаччині, йогоназивали «словацьким Зеленським» — така ж «проста людина», яка бореться зі старими політиками і є готовою захищати інтереси простих словаків. Ну так і Матович жартує так, як «проста людина», як можуть пожартувати на вулиці або на базарі. Було Закарпаття частиною довоєнної Чехословаччини? Було. Прийшла туди Червона Армія і передала регіон СРСР? Передала. Росія – спадкоємиця Радянського Союзу? Спадкоємиця. Україна тут дочого? Чого бражатися, ми ж друзі. А те, що сучасна Словаччина і довоєнна Чехословаччина – це різні держави і Закарпаття ніколи, навіть до війни ніякого відношення до Словаччини не мало, було окремою територіальною одиницею у складі Чехословаччини, так про це не думають ані на базарі, ані у кабінеті прем’єр-міністра Словаччини. Смішно? Еге ж. «95 квартал».
Матович тому і «словацький Зеленський», що він абсолютно не розуміє відповідальності політика, тим більше керівника держави за власні слова. Але хіба не цим відрізняється «справжній», український Зеленський, хіба не цим грішать його соратники. Популісти ставляться до слів просто як до засобу залучення і обдурення власного невибагливого електорату, це є давно відомим, це технологія така. А червоніти за їхній інфантилізм доводиться всім нам.
Так що не варто ображатися на прем’єр-міністра Словаччини. Краще подивитися у люстро.