Перше. Болгарія — держава НАТО, ЄС і має виходи до Чорного моря. Уже зараз, а не завтра треба чітко, логічно і спільно думати про те, як нам укріпити акваторію. І щоб не було спроб у майбутньому зробите Чорне море своєю калюжею, а ще блокувати нам порти Одещини — читай, рубати імпорт/експорт і зручненько обстрілювати Київ калібрами з кораблів. План безпеки на морі уже зараз спільно із адекватними сусідами. Чи потягне це спеціаліст в лібідо-енергетиках, певно, що ні.
Друге. Президент Болгарії мужчина з досить проросійськими поглядами. Зі свіжого Румен Радєв розкритикував рішення парламенту про військові поставки в Україну. Назвав «розпалювачами війни» депутатів, які затвердили пакет військової допомоги для України. Та повідомив, що засмучений тим, що не може накласти вето на закон через те, що його ухвалила конституційна більшість. Днями його прізвище фігурувало в спеціальній доповіді Державного департаменту США про російську дезінформацію та пропагандистську екосистему Кремля, включили обрання президентом Румена Радєва під час виборів 2016 року в Болгарії. У звіті є прямі натяки на допомогу СЗР РФ Радєву під час виборів.
Три. Там дуже специфічна урядова ситуація. За два роки кілька виборів і коаліцій. Переможець останніх — партія Бойко Борисова. У минулому, коли він був прем’єром, він всупереч законодавству схвалив будівництво російського газогону «Балканський потік» в обхід України. Всупереч попередженням своїх спецслужб. Ще у 2017 Борисов заявляв, що домагатиметься скасування санкцій проти Росії у 2018 році.
Цитую:
«Він повідомив, що Болгарія буде працювати над скасуванням санкцій проти Росії під час головування в Раді Європи наступного року. В цей час саме Болгарія буде очолювати Раду Європи.
«Ми повинні працювати політично, дипломатично, щоб під час нашого головування були скасовані санкції, щоб спала напруга між Європою і Росією. Не знаю, чи встигнемо вирішити це дуже складне завдання, але будемо пробувати», – сказав Борисов».
Разом з тим країна є потужним торговцем зброєю і має купу найменувань, як колишня учасниця Варшавського договору — ой як нам треба. І ми таки їх отримуємо — часто непрямо, але уже приблизно на мільярд.
Чи потягне таку державу сексологиня? Певно, що ні. Тут треба бути економістом, розуміти хоч базово щось зброю зброю. Але подейкують, вона влаштовує деяких любителів ребусів у твітері — тому от так.
Чесно — це якийсь експорт кінологинь в ЄС. Біль, бо мова йде про зброю, наше виживання і нашу далеку перспективу. Тобто безпеку Чорного моря.