В США вийшов трейлер The Smashing Machine з Двейном Джонсоном у головній ролі. Байопік про видатного бійця боїв без правил із Америки — Майкла Керра. Американці люблять знімати кіно про видатних людей — жанр хороший тим, що дозволяє при відносно невисокому бюджеті (бабахи і VFX непотрібні) зібрати пристойну касу. Картини про Фредді Меркурі, Елвіса і інші були успішні, тому жанр розвивається.
А кіно про бійця сам Бог велів зняти. Ідеальний персонаж з точки зору драматургії — всі казки минулого побудовані навколо богатирів.
І от у фільмі з Двейном Джонсоном з’явиться… Олександр Усик. Там він зіграє іншу легенду UFC — українця Ігоря Вовчанчина.
І ось це підпалює мене капєц. У нас є власні легенди: спорту, історії, культури. Але де наше кіно про них?
Чому ми не знімаємо кіно не про американського Майкла Керра, а про свого Ігоря Вовчанчина, який цього Керра двічі переміг?
Ок, про братів Кличко у нас свої же фільм захейтять з причини, що це «пєар». На піар Зелі шалені гроші викидаються — не піар,а на Кличко (хоча б молодшого) — піар. Але чому про Ігоря не зняти? Він їздив по світу, роздавав люлів, прославляв Україну. Коли його орки намагалися перетягнути в рускіє, не зрадив Україну. Зараз живе скромно, має зал, волонтерить підтримуючи військо.
Може тому нема нашого кіно, що олені кравєц видають 30 млн грн на серіали про гівно, і кварталівцям на піар нєкого Паровоза, який хвалив Зедента?
Чому ми не створюємо свій продукт? Чи в нас героїв нема?
Чи всі сценаристи пішли писати методички для телеграмів ОП?
Де результати броні для артистів і режисерів?
Ми маємо повно свого матеріалу. Українці дали маси прикладів як один в полі воїн. З цього всього можна робити не просто кондову пропаганду для галочки, а успішний комерційний продукт.
А відповідь проста: просто тіпам при владі це все не потрібно. В них вже все є.
