Чим далі від фронту — тим гучніші гасла, товстіші «експерти» в студіях та потужніші вимоги перемогти і все звільнити негайно.
Навіть досвід невдалого контрнаступу, «платцдарму» на Кринках та виходу з Курщини не змусив бійців інформаційного фронту усвідомити — неможливо успішно наступати в умовах переваги ворога в повітрі, важких засобах ураження та в живій силі.
Тому слова Петра Порошенка про необхідність припинення наступальних операцій та переходу до ораганізації ешелонованої оборони для збереження особового складу ЗСУ та запобігання втрати територій — це об’єктивна оцінка реального стану справ і наголошення на необхідності зупинити просування окупаційної армії.
Бо «наступи», які закінчуються подальшим просуванням ворога — це явно помилкова стратегія.
Тільки наша позітівна пропаганда імені «кофє в має в Ялтє» підло розганяє це ледь не як заклик «прєкратіть стрєлять» (тм)
Ну не блогєрам же штурмувати посадки під КАБами, сидіти тижнями без ротацій та одним снарядом відповідати на три — тому хомячкам можна навішати що завгодно, але реальність від цього не зміниться.
Чи хтось бачив черги в ТЦК?
Може Подоляк з Пєтровим-Івановим власним прикладом мотивують на звитягу?
Наша промисловість завалила ЗСУ снарядами і авіабомбами?
Чудова дипломатія забезпечила безперервні поставки сучасних засобів ураження, які змітають окупантів цілими підрозділами?
І всередині країни ефективна єдність, всі і все працює на фррнт, і бійці не ремонтують корчі власним коштом та не скидаються на РЕБ?
(До речі, спойлєр — проблеми з мінами нікуди не зникли, мабуть треба ще ввести «санкції» проти опозиції).
Так що Порошенко як завжди пропонує чесні і фахові заходи ведення війни та збереження держави (уважно почитайте те інтерв’ю німцям) — поки очманівші від безкарності «новиє ліца» та їхня обслуга пропонують весело марширувати до прірви під брехню «єдыного марафона».