Це дуже важливо в цей вирішальний час, аби люди, які наділені можливістю ухвалювати рішення, вповні розуміли, в якому світі вони живуть, з ким мають справу, і як найдоцільніше вести переговори.
Отже, чим є Росія, її політика та її суть.
Навмисне, аби оцінка мудрих і спостережливих людей була максимально відсторонена і об’єктивна цитуватиму повідомлення дипломатів в момент дружніх або нейтральних відносин з Росією.
Якоб Ульфельд, данський дипломат. «Подорож до Московщини», (1578 р.):
«Московити настільки брехливі і далекі від стежки істини, що їм не можна довіряти ні в чому, вони не тримають слова, не вважають ганьбою брехати, обманювати і красти. Все, що б вони не говорили, вони вважають непорушним і твердим і, більш того, вони під час переговорів не дозволяють заперечувати собі, не дотримуються ніякого порядку, але кажуть необдумано про все, кидаються то туди, то сюди, залежно від того, що прийде їм в голову, не удостоюють уважно вислухати чужі слова, перебивають і розглядають тільки те, що пропонують самі; а якщо запропонують що-небудь, що їм не подобається, вони говорять, що це дурниця і не має ніякого відношення до справи; вони думають добре тільки про себе і інших в порівнянні з собою вважають нічим.
Крім того, вони хитрі й виверткі, уперті, свавільні, ворожі, недружелюбні, здеморалізовані, щоб не сказати безсоромні, схильні до всякої мерзоти. Вони вважають за краще використовувати насильство, а не розум. Повір мені, московити відмовилися від усіх чеснот.
Московські посли, які повинні були зробити разом з нами морську подорож до Данії, перебували тут. Тож московити злякалися, як би ми, залишивши їх, не сіли на корабель.
Тому вночі нас сторожили обвішані зброєю стрільці, які похапали б нас, якщо б у нас раптом виникла думка таємно відпливти.
Ось воно віроломство і підступність цих зухвалих людей, тобто московитів! Хто, кажу я, з усіх смертних міг би подумати, що вони чинять подібним чином з друзями і тими, з ким щойно уклали союз? У кого, нарешті, не виникне почуття ворожості від їх ставлення і поводження, адже ніхто не може уникнути небезпеки, перебуваючи серед них, і всякий, хто живе між ними, страждає від навколишньої злоби?
Звичайно, якщо людина при здоровому глузді, вона скоріше буде переносити будь-які труднощі, ніж піддасть себе настільки великій небезпеці …
Не варто приховувати і того, що московити настільки нелюдяно поводяться зі своїми полоненими, що не дозволяють їм нічого приймати від послів і мандрівників, перешкоджають цьому як можуть, і забороняють подавати їм милостиню. Коли ми були в Дерпті (Тарту), чуючи крики цих нещасних, ми послали їм 20 талерів, але їм не дозволили їх взяти, замість чого покарали батогами тих, хто дозволив нам наблизитися …
Тутешні люди відзначаються грубою і розпусною вдачею. Мені здається, до них добре підходить вислів пророка: «Оскільки вони не вірять істині, Бог дав їм живий розум, аби вірити брехні». І раз слово Боже не є для них світлом, вони неминуче будуть перебувати в темряві. Їхній жалюгідний стан по справедливості мав би навчити нас бути обережнішими, з великим благоговінням і вдячністю берегти слово Боже і з великою увагою стежити, аби воно не залишило нас внаслідок нашої до нього зневаги».